Тут Франко лежатиме поруч зі своєю дружиною Кармен Поло, яка померла 1988 року.
До цього забальзамоване тіло колишнього правителя Іспанії покоїлося під кількатонною кам’яною плитою у «Долині полеглих». Там поховано майже 34 тисячі жертв громадянської війни в Іспанії 1936—1939 рр. — як прихильників, так і противників Франко. Меморіальний комплекс став місцем паломництва прибічників диктатора, що ображає почуття рідних багатьох жертв його режиму.
З міркувань безпеки ексгумація та перепоховання відбулися тихо, непублічно і без журналістів. До процесу допустили міністра юстиції, представника прем’єр-міністра, експерта з криміналістики, священика та 22 нащадків Франко. Для конфіденційності уряд заборонив використовувати камери і мобільні телефони всім, кому було дозволено перебувати в мавзолеї.
Навіть через 40 років після смерті Франко план нинішнього соціалістичного уряду перепоховати колишнього диктатора спричинив розкол у суспільстві та між партіями. І все це на тлі підготовки країни до позачергових парламентських виборів, які призначено на 10 листопада. Прем’єр-міністр країни Педро Санчес, котрий прийшов до влади в червні минулого року, визначив перепоховання останків диктатора одним зі своїх пріоритетів і заявляв, що це допоможе примирити іспанців у їхньому ставленні до минулого.
Тому уряд схвалив документ, який дає законне право для відповідних дій. Проте нащадки і послідовники Франка виступали проти ексгумації. Коли його родичам запропонували вибрати нове місце для поховання, вони назвали кафедральний собор Мадрида.
Влада відмовилася задовольнити їхній запит, бо це перетворило б церкву на місце паломництва послідовників диктатора.
Франсіско Франко 36 років був каудильйо — верховним правителем Іспанії. Після громадянської війни 1936—1939 років він став лідером правого, диктаторського режиму в країні й правив нею до своєї смерті, в 1975-му.
