Фракція партії «Слуга народу» у такий спосіб підтримала виступ колеги.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.

Юрій ЗАГОРОДНІЙ, фракція «Опозиційна платформа — За життя»:
— Напередодні ми святкували знаменну дату — 75 років визволення України від фашистських загарбників. Слава Україні, чиї сини та доньки зробили величезний внесок у цю Велику Перемогу! Певен, у цьому залі, як і в мене, близькі та рідні загинули заради Великої Перемоги. Тому прошу всіх встати та вшанувати хвилиною мовчання всіх загиблих! (Хвилина мовчання).

Інна СОВСУН, фракція «Голос»:
— Нині перед Кабінетом Міністрів і перед Верховною Радою відбудуться мітинги — акції протесту освітян та інших працівників бюджетної сфери з приводу фінансування бюджетної сфери на наступний рік. Особливо складною є ситуація щодо фінансування освітньої сфери. Ми пам’ятаємо, що під час виборчої кампанії різні політичні сили, в тому числі фракція більшості, говорили про те, що потрібно підвищувати зарплату освітянам. Триває дискусія щодо проекту бюджету на наступний рік і обурення освітян викликало, зокрема те, що кошторис не передбачає належного рівня підвищення заробітної плати освітянам. Підвищення зарплати передбачене на рівень індексації для того, щоб наздогнати рівень інфляції... Ми підтримуємо ці звернення профспілок і звертатимемося до уряду, представників фракцій більшості для того, щоб спільно напрацювати дорожню карту, як гарантувати підвищення зарплати освітянам.

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО, фракція «Батьківщина»:
— Сьогодні день і час, коли ми з вами можемо і маємо сказати слово на захист українських добровольців. Напряму підтримати добровольчий батальйон «Азов», кожного волонтера і добровольця, які захищали і захищають Україну. Нехай почує кожен громадянин України, ті, хто захистили нас, сьогодні будуть захищені нами. Завдання Верховної Ради, кожного депутата — захистити захисника. Для тих, хто сумнівається, можливо, навіть за кордоном, ми всім показали ще рік тому — привезли в Конгрес США документальні стрічки «Невидимий батальйон» про жінок-добровольців і весь світ дізнався, що є Україна і хто насправді захищає нашу територіальну цілісність.

Тарас БАТЕНКО, група «За майбутнє»:
— Змушені констатувати, що протягом двох місяців роботи в рамках «турборежиму» в українському суспільстві збільшилися ризики та занепокоєння за низкою факторів. Передусім це стосується аграрної реформи. Кількість людей, які не вірять у відкриття ринку землі, не зменшується. Уже в середу під стінами парламенту зберуться аграрії для протесту проти тих законопроектів, які нині розглядає профільний комітет. Суспільство також турбує тарифна та субсидіальна політика, адміністративно-територіальна та медична реформи, «формула Штайнмаєра» та розведення військ тощо. Ми не приймаємо серйозних економічних законів та не знижуємо податкового тиску і тільки вертикалізуємо владу. Так званий соціальний ліфт — це «лжеселекція».

Нині не існує так званого суспільного договору з владою.

Петро ПОРОШЕНКО, фракція «Європейська солідарність»:
— Ми часто чули фразу «все одно» у контексті того, що нам не нададуть безвіз, що після референдуму в Нідерландах ніхто не ратифікує Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, що нам не дадуть Томосу про автокефалію православної церкви. І тепер чуємо: «Все одно нам не нададуть Плану дій щодо членства в НАТО». Так. Не дадуть. Якщо ми самі не поставимо це питання на порядок денний. Хто прагне вирішити питання — знаходить способи. Хто ні — знаходить виправдання. Десять країн, які вступили до Альянсу з початку століття, зайшли туди саме через План дій щодо членства. Складно йти до мети, не маючи ані компасу, ані карти, ані підтримки. Добровільна відмова від ПДЧ виглядає як самозречення від перспективи, як небажання дратувати Путіна. Ще торік ми написали Генеральному секретарю НАТО Єнсу Столтенбергу про твердий намір отримати ПДЧ. Але влада змінилася, і важливо тепер подати сигнал нашим партнерам про те, що ми й далі підтримуємо цей курс — і це консолідована позиція парламенту, уряду та Президента.

Микита ПОТУРАЄВ, фракція «Слуга народу»:
— Знову чуємо, що ми щось недоробляємо, щось не попросили і не виконали. Хочу наголосити: нині виконується план роздмухування ненависті в суспільстві. Через це вже було втрачено свободу й українську державу в 18—20-х роках. Саме через те, що не чули, ненавиділи, не хотіли слухати одне одного. Думаю, маємо визначити деякі «червоні лінії» самі. Тому що ми ще молода демократія. Ми ще не вирішили, чи це вільна думка і свобода слова, коли публічно лунають заклики до заколоту, адресовані добровольцям, ветеранам, бійцям діючої армії під час бойових дій. Заклики до знищення Верховного головнокомандувача та глави держави. Може, це дійсно право на свою позицію і право її висловлення, а може, це державна зрада? Маємо розібратися із цим всі разом — незалежно від того, в кого які думки з цього приводу. Спільно з правоохоронними органами та всім суспільством мусимо дати оцінки таким закликам. Наша фракція почала збір підписів для звернення до правоохоронних органів, щоб вирішити — чи прийнятні для нас заклики до вбивства і бажання смерті будь-якому громадянину.