Соціальні працівники центру під час відвідування сім’ї, яка потрапила у складні життєві обставини.

За цією ювілейною датою — праця багатьох людей, які обрали собі нелегке покликання — допомагати людям. 

Історія центру багато в чому схожа з історією багатьох інших подібних закладів. Але де в чому особлива, показова. Районний центр соціальних служб для молоді (як він тоді називався) було створено в Новоукраїнці за рішенням виконавчого комітету Новоукраїнської районної ради народних депутатів з метою надання соціальних послуг молоді в 1994 році.
На той час головним завданням центру була пропаганда здорового способу життя серед молоді, популяризація інституту сім’ї тощо.

Нереальна реальність...

Нинішній директор центру Наталія Мороз розповідає: «Ми займались організацією та проведенням масових тематичних заходів, дискотек, вікторин, районного конкурсу «Молода сім’я Новоукраїнщини» та брали участь у обласних заходах відповідного спрямування».

У 2001 році здійснення соціальної роботи було розподілено за напрямами: з учнівською молоддю; з так званими неблагонадійними сім’ями, які перебували на обліку; з молодь, яка мала намір узяти шлюб; з військовослужбовцями, які перебували на строковій службі; з молоддю, в якої були проблеми із законом.

Пригадуючи перші враження від роботи в центрі, Наталія Юріївна каже: «Знайомство з кожною родиною, яку потім потрібно було ставити на облік, розгляд ситуації, яка подекуди межувала з надзвичайною подією — щоразу ніби обдавали тебе окропом.

Здавалося, ти потрапляєш в якийсь нереальний світ, з якого потрібно не лише самій повернутись, а й витягти з нього тих, хто, здається, вже й не уявляє іншого життя. І коли це вдавалося — приходило відчуття потрібності і необхідності роботи, яку виконуєш, вкладаючи в неї душу. Я добре пам’ятаю своїх перших клієнток, з якими тоді працювала. Після роботи з ними в районній газеті з’явилася стаття «Тут готові допомогти». Пам’ятаю й виїзди до військових частин, зокрема в Умань та Севастополь, після підписання Меморандуму про співпрацю між Державною соціальною службою та Міністерством оборони, де психологи центрів соціальних служб з усієї України проводили тестування та надавали психологічні консультації як строковикам, офіцерському складу, так і членам їхніх сімей.

Для розв’язання актуальних проблем сімей, дітей та молоді в центрі було створено та діяли спеціалізовані служби «Телефон довіри», «Родинний дім», «Школа волонтерів», «Мобільний консультаційний пункт соціальної роботи у віддалених населених пунктах», консультаційні пункти при службі у справах неповнолітніх, при відділі РАЦС, при кримінальній міліції у справах неповнолітніх, при пологовому відділенні Новоукраїнської ЦРЛ. Водночас центр займався організацією змістовного дозвілля молоді.

Декілька років поспіль традиційною була організація районних фестивалів для дітей та молоді з особливими потребами «Повір у себе», «Діти — дітям», весняного свята «Рідна матінко моя», акції до Всесвітнього дня захисту дітей, профілактичних акцій, конкурсів малюнків до Всесвітнього дня без тютюну «НІ палінню» та боротьби зі СНІД «Скажи СНІДУ — ні!», інтелектуальних змагань із брейн-рингу, та участь у подібних заходах обласного рівня. Пам’ятними були святкові різдвяні вітання дітей із сімей, які перебували в складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, акції з нагоди Дня Святого Миколая, участь у формуванні «Педагогічного загону».

Реформування відбулося — завдання залишились ті самі

Поступово (із 2004—2005 років) центр соціальних служб для молоді реформується, перетворюється на центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді й отримує статус юридичної особи. У пріоритеті ж залишається те саме надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої підтримки.

З 1994-го по 2019 рік вносилися зміни до положення про центр, урізноманітнювались напрями роботи, категорії громадян, які отримують послуги, змінився статус працівників центру — від державної служби до бюджетної соціальної сфери.
«Поступово орієнтири нашої роботи змістилися від масових заходів до індивідуальної роботи, — зазначає директор. — Нині центр здійснює соціальний супровід сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах (зокрема, сімей, що постраждали від насилля), дітей, які виховуються в сім’ях опікунів, піклувальників, у прийомних сім’ях, у дитячих будинках сімейного типу.

Ведеться соціальний патронаж молоді, яка відбувала покарання, а також осіб із числа дітей, які виховувалися в інтернатах. З 2014 року надаються соціальні послуги учасникам АТО/ООС, їхнім сім’ям та внутрішньо переміщеним особам.

До співпраці, як і раніше, залучаються педагоги, лікарі, юристи, суб’єкти господарювання різних форм власності».

Підтримавши людину, можна змінити її життя

Не забувають у центрі й ще одну категорію підопічних, які потребують постійної підтримки. Це жінки-матері, які мають намір відмовитися від своєї новонародженої дитини. «Хоча за моєї практики (слава Богу) таких було небагато, найбільше запам’ятався один випадок, — пригадує Наталія Юріївна. — Мама після нещасного випадку, який стався з нею, приховувала свою вагітність від рідних, поїхала народжувати в інше місце. А там, перебуваючи в стані післяпологової депресії, без підтримки близьких, написала відмову від дитини. Згодом вона схаменулася, і ми з колегами, пройшовши через суди, повернули їй малечу. Зараз дитині 12 років, вона має люблячих батьків, і мама не уявляє собі життя без неї.

Наші підопічні, які за волею обставин потрапляли в перелік тих, про кого говорять, що вони перебувають у складних життєвих обставинах, потребували не лише простого людського співчуття. Нам доводилося брати відповідальність за їхній завтрашній день, бути з ними на постійному зв’язку і намагатися передбачити виникнення будь-яких загрозливих ситуацій і послідовно, крок за кроком, вести їх до нового кращого життя. Це було нелегко...»

У період з 2012-го по 2015 рік колектив центру поповнився 19 фахівцями із соціальної роботи, які працювали в кожній сільській раді, мали свою дільницю обслуговування. Це дійсно люди, які щиро переймалися долею своїх підопічних, незважаючи ні на що, допомагали їм у вирішенні складних життєвих ситуацій. Але інститут таких фахівців проіснував недовго, адже деякі сільські ради не вбачали за доцільне утримувати їх за рахунок власного бюджету...

Про колектив і професійне вигорання

Сьогодні в центрі працюють два фахівці із соціальної роботи Лариса Громко та Ольга Поперечна, практичний психолог Світлана Бранець та бухгалтер Наталія Колодніцька.

«Робота наша — не з легких, належить до категорії професій «людина—людина», працівники нерідко потрапляють під «професійне та емоційне вигоряння», — ділиться наболілим Наталія Мороз. — Адже не кожен може витримати темп, умови, навантаження, постійні відвідування сімей, в яких проживають знедолені діти. А чого варте лише усвідомлення того, що жінка, яка по своїй природі повинна бути матір’ю, здається позбавленою будь-яких материнських інстинктів. Як невимовно важко чути, коли такі горе-матусі, не переймаючись жодними докорами сумління, спокійно, а часом і доволі агресивно кажуть: «Я не хочу доглядати свою дитину, забирайте її». Тож для збереження психічного здоров’я своїх працівників ми намагаємося проводити заняття з профілактики професійного вигоряння. Адже, якщо в колективі комфортно, працівники задоволені своєю роботою, то й результат буде позитивний. Сьогодні в нас невеличкий колектив. Але я вдячна кожному, хто залишився вірним обраному покликанню, хто попри труднощі та негаразди воліє й надалі допомагати іншим».

Записала Олена КОМІСАРЕНКО.
Фото автора.