Пожежна машина відмовилася їхати аварійною дорогою, оскільки завантажене водою авто могло перекинутися на серпантині. Не їде на такі виклики і «швидка».

Дістав опіки чоловік, загинуло четверо свиней, двомісячне теля та 11 кролів, згоріло 2,5 тонни сіна і весь сільськогосподарський реманент.

Електроопори у селі трухляві, трансформатор старий і раз по раз виходить з ладу, як і побутова техніка. Люди не можуть навіть користуватися електропилами, а деревообробка — основний дохід.

Тож світла у селі більше нема, ніж є. Причому, тижнями. Газ не проведений взагалі.

Не їдуть у село і автобуси, тому, щоб купити продукти, мешканцям необхідно здолати 10 кілометрів гірською місцевістю. Саме таку відстань змушений був форсувати господар, який отримав опіки, щоб дістатися до лікаря на рівнині.

Такі марш-кидки вже нікого не дивують, місцева влада розводить руками, бо нічого вдіяти не може. Діти до школи теж добираються самотужки лісом, щодня долаючи до 20 кілометрів. Уряд та обласна влада обіцяють горянам нові дороги, нову сільську медицину з гелікоптерами... І так десятиріччями.

Горянам лише залишається укотре запитувати чиновників, коли нарешті у тих дійдуть руки до гірських населених пунктів у Карпатах. Бо якщо ще додати відсутність українського телесигналу, а тут можна переглядати лише румунські новини, то можна констатувати, що практично жодного зв’язку з великою Україною у людей нема. Чому таке ставлення? Адже у цій місцевості живуть цілком лояльні до держави громадяни. Вони не проводять сепаратистських референдумів про відокремлення і не запрошують чужих армій...