В Антоніни ЦАРУК (на знімку) з міста Сарни на Рівненщині все починалося як хобі. Українська філологиня і практичний психолог через 10 літ змінила професію. А цьогоріч стала переможцем премії Рівне Event Awards-2019 у номінації «Краща ведуча».
— Мені дуже подобалась робота практичного психолога в Чудельській спеціальній школі-інтернаті № 1 І—ІІ ступенів, — зізналася Антоніна. — Працювала з особливими дітьми. А пішла, бо емоційно вигоріла, школа забирала весь мій вільний час. І на перше місце в житті поставила свою родину й синочка Яна.
— Пам’ятаєте свій дебют у ролі ведучої?
— До цього 7 років була діджеєм у нічному клубі. А запропонували мені бути ведучою на весіллі друзі. Свято на 300 чоловік. Мені було 21. Зізнаюся, боялася. І тепер щоразу переживаю кожне весілля. А у 2009-му вирішила зайнятися цією справою серйозно. Їздила на навчання, брала участь у майстер-класах. Працюю в парі з чоловіком, який робить музичний супровід.
— На якому весіллі почуваєтеся комфортно?
— Почуваюся як риба у воді серед інтелігентної публіки. І коли розумію, що на одній хвилі з гостями. А найбільше подобаються урочисті церемонії — розповідати історію пари, відчути молодят.
— Коли зустрічаєтесь із майбутнім подружжям, пропонуєте своє бачення весілля?
— Жодна пара не хоче весілля по шаблону. Зазвичай кажуть: «Ми вас бачили, а можна в нас по-іншому зробити?» Сидимо дві години, щоб дізнатися якнайбільше про молодих і гостей. Не ставлю завдання провести 28 конкурсів, намагаюсь зрозуміти пару й гостей і під них написати сценарій. Не зробити програму «Дивіться, я — «зірка», а скерувати весілля в правильне русло. Люди мають відпочити, поспілкуватися, бо, можливо, хтось не бачився декілька років. А насаджувати їм конкурси — неправильно. Керуюся золотою фразою Кузьми Скрябіна: «Не заважайте людям бавитись».
— Від чого залежить атмосфера на весіллі?
— На 50 відсотків від гостей, їхньої поваги до молодих і їхніх батьків, а не просто прийшли поїсти й попити. Завжди прошу не виголошувати стандартні тости з побажанням щастя-здоров’я, а розказати історію про молодят чи зі свого життя. Важко, коли молоді — інтроверти.
— Антоніно, один із трендів нового сезону — камерне весілля. На ньому не буває чужих і випадкових людей, бо запрошують не більше 20 гостей. Вели такі свята?
— Так, на них важче працювати, але я їх дуже люблю. Простіше для ведучого в тому плані, що про гостей можна дізнатися все. І кожен запрошений у темі й знає, що казати. Але якщо на весіллі 200 чоловік, то можна застосувати якісь шаблонні речі, а якщо 15 — ні. Тож що менше людей, то складніше.
— А яким було ваше власне весілля?
— Воно було ідеальним. Ексклюзивну весільну сукню шила Анна Челишкіна. Таїнство вінчання в церкві, на якому були лише батьки. А ікони тримали наші куми — подружня пара, яка вже мала дітей. Із кортежу був ГАЗ-69 без верха, який самі прикрасили. Зробили фото, покатались. А потім 15 гостей — найрідніших людей і друзів, серед яких були й ті, хто фотографував і робив відеозйомку, перевдяглись у спортивний зручний одяг і святкували до 6-ї ранку в моєму саду. Із сукнею, костюмом нареченого і частуванням стало майже у 500 доларів. А відсвяткували вже 10-ту річницю.
Розмовляла Марія КУЗЬМИЧ.
Фото з архіву Антоніни Царук.
