Чим живе і як розвивається найбільша у Волинській області Любешівська об’єднана територіальна громада, про це наш кореспондент розмовляє із селищним головою Любешова Олегом Кухом (на знімку). До речі, раніше Олег Іванович три роки працював головою місцевої райдержадміністрації, але коли в 2017-му оголосили вибори, пішов на них і з великим відривом від інших претендентів переміг. Відомий краєзнавець, автор кількох книг з історії Любешівського району Петро Бущик вважає, що його земляки не помилилися з вибором лідера. Так багато, як зараз, для розв’язання соціальних проблем і розвитку регіону на Любешівщині ще ніколи не робили.

Підстав плече сусіду

— Олеже Івановичу, жителі Любешівського району виявилися наймудрішими, створивши найбільшу в області ОТГ.

— Я назвав би це більш експертним і державницьким підходом. Найхитрішими з точки зору особистих інтересів, інтересів безпосередньо великих селищ і міст, є саме ті, хто робить паузу в цих об’єднаннях. Наприклад, сусіднє з Любешовом місто Камінь-Каширський не виявляє ініціативу до об’єднання саме тому, що місто має значний ресурс і напевно не отримає стільки серйозних бонусів, які воно сьогодні має. Беремо будь-який райцентр. У ньому сконцентровані всі установи, платники податків.

Однозначно районні центри виграють у фінансовому плані. А при форматі об’єднання вони змушені бачити всю територію і включати ті громади, які мало податкоспроможні, в яких низький рівень доходів. Адже мають розвиватися і такі невеликі села, як Сваловичі, Бучин, Залізниця й абсолютно всі населені пункти. Іншого шляху немає. Змінюючи в країні адміністративно-територіальний устрій, процеси децентралізації мусять завершитися, і лише після того ми можемо виходити на рівень розвинутих країн. З точки зору інтересів держави ці процеси потрібно максимально прискорювати. Примусово? Значить примусово!

А в тому, що ми так дружно об’єдналися в таку велику громаду це, передусім, заслуга наших сьогоднішніх старост, донедавна ще сільських голів. Провели всі процедури, і вийшли на такий формат, затвердили стратегію розвитку. Розробляючи цей документ, намагалися врахувати інтереси всіх територій. Успішно використовуємо кошти, які держава передбачила сьогодні на розвиток об’єднаних громад.

Велика громада — перспективна

— На нещодавній нараді в облдержадміністрації йшлося про приєднання до Луцька кількох досить успішних ОТГ. Чим це зумовлено?

— Луцьк не має простору. Він один із найменших за площею обласних центрів. Про це треба було думати вже спочатку і не дозволяти на території Луцького району створювати шість чи сім територіальних громад. Зрозуміло, що біля кожного великого підприємства можна утворювати громаду, і її бюджет буде достатнім. Такого не повинно бути. Шановні, об’єднуйтесь, але ви повинні взяти до себе і ті бідніші території.

І тому, коли в 2016 році обласна держадміністрація подала в обласну раду на затвердження перспективний план розвитку, там передбачалось, якщо не помиляюся, всього 38 громад. Це були великі громади, де території, де не було підприємств, прив’язувалися до території, де були підприємства, установи, платники податків. Все було враховано. Потім втрутилася політика, і з 38 в області стало 78 громад. Ось і пожинаємо ті проблеми, які самі створили.

Правду кажучи, навіщо Любешову потрібно було брати Хоцунь? Там робочі місця тільки ті, що в школі. Це ж тягар. Але це наші території, і ми повинні думати про них. І сьогодні ми маємо в селищній раді 37 населених пунктів. Дивуюся, коли колеги кажуть, що у них «аж» чотири школи, три клуби... Оце громада! А в нас 27 шкіл, 25 клубів, 22 садочки. Можна бути на коні.

Коли утворювалася наша Любешівська ОТГ, поза її межами залишилося п’ять сільських рад району: три з них в одному кінці району, дві — в іншому. Не потрібно було годувати їх сподіваннями, давати шанс, що можуть стати громадою. Не можуть вони бути ОТГ з кількістю населення до п’яти тисяч чоловік, нічого не маючи. Там справді бюджет проїдання, жодного шансу на якісь можливості розвитку. Цього не потрібно було робити, і ми не мали б сьогоднішніх деструктивних моментів стосовно цих сільських рад ні з райрадою, ні з РДА. Це наше, а це не наше, це ми віддаємо, а це ні...

Уже сьогодні думають про післязавтра

— Деякі з об’єднаних громад Волині в перший рік роботи не зуміли сповна освоїти кошти інфраструктурної субвенції з державного бюджету, «спалили» виділені їм кошти. Вони були просто не готовими розпоряджатися ними.

— У 2018 рік ми зайшли не маючи жодної актуальної проектно-кошторисної документації під проекти, в які можна було б вкладати гроші і бути впевненими, що до кінця року їх використаємо. Враховуючи це, витратили майже всю інфраструктурну субвенцію з державного бюджету на 2018 рік, а це більш як 12,5 мільйона гривень, на придбання комунальної техніки. Завдяки цьому маємо тепер потужний грейдер, великий сміттєвоз з відвалом, він у нас зимою сніг розчищає, фронтальний навантажувач, 12-тонний самоскид МАЗ, трактор МТЗ з усім приладдям, що потрібні для комунальних робіт, маленький трактор з щіточками для очищення тротуарів, причеп. Тобто гроші використали з користю для громади і з перспективою. Але нічого не вклали в інфраструктуру в 2018 році, а це потрібно було. Тому дуже активно працювали над планом і стратегією розвитку, щоб у нас у майбутньому покращити інфраструктуру.

А цього року проводимо ремонти доріг, викладаємо тротуари, розширюємо мережу вуличного освітлення. У нас селищний Будинок культури мав непривабливий вигляд. Зараз завершуємо його ремонт. Це ж центр Любешова, центр громади, містечка, якому понад 500 років. Воно повинно мати достойний вигляд. Проблемні моменти вже минулися, і ми вже працюємо, можливо, не все ідеально, але за чітким планом. Наприклад, в питаннях комунального майна непросто все складається. Роками, десятиліттями нічого не робилося в цій царині. У нас є населені пункти, в яких є сільські водогони. Колись вони перебували на балансі сількомунгоспу, установи, яка займалася обслуговуванням сільського населення. Майже два десятки років тому вона зникла, документів немає, майно безгосподарське. Зараз йдемо по процедурі його виявлення, а потім його узаконення і оприбуткування. Дуже застаріла містобудівна документація. Вкладаємо дуже великі кошти в містобудівну документацію, яка сьогодні коштує досить дорого. Але її треба робити, адже розуміємо, які матимемо переваги і вигоди. Цієї роботи не видно, вона не на поверхні. А люди хочуть бачити результати вже зараз, невідкладно. Покажіть, вимагають вони, що міняється після того, як створилася громада, що ви робите, які плюси, що змінилося. Все це буде видно трохи згодом.

Списують бруківку в... архів

— Не раз доводилося їхати вашими шляхами. Там, де асфальт, маєш змогу милуватися місцевими краєвидами, а там, де бруківка, душу всю витрясає. Коли, нарешті, ви її позбудетеся?

— Якщо будуємо нові дороги, отже, рухаємося в правильному напрямі. Щоб доїхати до Судче, доводилося витрачати 40 хвилин. Покриття — колишня бруківка. Це було жахіття. Проклали чотири кілометра асфальтованої дороги. Сьогодні до Судче заїжджаємо, не поспішаючи, за 12—15 хвилин. Село Деревок, абсолютно та ж бруківка була від центральної дороги, що на Глушу. Зараз від повороту в центр Деревка за три хвилини можна домчати. Красота! Село Цир. Там так само 3,5 кілометра асфальтового покриття. Планували його в 2017 році, щоб реалізовувати в 2018-му. Розраховували і на мудрість керівництва Люб’язівської сільської ради (вона не ввійшла в ОТГ). Планували зробити відрізок дороги, який сполучає Люб’язь, Лахвичі, Цир із дорогою, що йде на Глушу, і розпочати від Люб’язя в напрямку Лахвич і Цира. Там асфальтове покриття було, і ми його за ці кошти збиралися відремонтувати і ще 2-2,5 кілометра вже за Лахвичами у бік села Цир. Тобто, маючи в Люб’язі опорну школу, планували потихеньку розв’язувати проблеми Лахвичівської школи. Розмірковували: збудуємо дорогу, купимо автобуси і запропонуємо частину учнів відвозити до Люб’язя, заповнювати цю школу. Така була стратегія, я від неї не відступаю, так буде.

Шкода, що все це затягнулося. Тому ми 3,5 кілометра збудували нової асфальтованої дороги в самому селі Цир. І сьогодні жителі села Цир, замість бруківки, мають прекрасну центральну вулицю. Найближче до Любешова, по суті, його околиця, село Зарудчі — півтора кілометра дороги. Там страхіття було. Центральною вулицею не можна було без чобіт дійти до Любешова. Цього року закатали її в асфальт. І жодних нарікань. Хоча нарікання є, що «лежачих поліцейських» не передбачили. Часто водії зловживають і перевищують швидкість. Збудуємо там ще тротуар, бо не повинні люди ходити по дорозі.

Дивлюся із настороженістю на бюджет 2020 року. Там є багато чого, щоб я критикував, але що збільшується асигнування в Дорожній фонд, це чудово. Цього року на вулиці Незалежності в Любешові вклали більше двох кілометрів тротуару. Цього року переходимо на іншу сторону і продовжуємо. Вулиця Свободи: із центру практично до в’їзду в Любешів — тротуар. Вулиця Брестська там, де у нас автостанція, ринок, з однієї сторони до самого в’їзду в Любешів тротуар новий. Довкола школи встановили турнікети, щоб діти не могли зненацька вибігти на проїжджу частину.

Будують амбулаторії, ремонтують ФАПи

— Одна із болючих проблем — сільська медицина. Реформа в якійсь мірі має зняти її гостроту.

— Прийняли рішення, що 2019-й для нас — рік сільської медицини, а вона в нас у пріоритеті. Мусимо дати їй поштовх. У результаті в нас зараз відбувається повна реконструкція трьох ФАПів під амбулаторії (села Залізниця, Судче, Цир) і нове будівництво амбулаторій у Седлищах і Бірках. У Бірках, Седлищах і Цирі дуже інтенсивно ведуться роботи. У Цирі фактично 95 відсотків готовності, Бірки і Седлище, якщо в такому темпі продовжуватиметься, то так обережно висловлюся, то, може, в цьому році все буде введено в експлуатацію. Для сільської медицини вже з різних джерел фінансування — державного бюджету, Світового банку — придбали чотири автомобілі і в планах ще щонайменше два.

Раніше була лише лабораторія в Центральній районній лікарні, і сімейні лікарі відправляли туди своїх пацієнтів. Як наслідок, постійно якісь незручності. В Центрі первинної медико-санітарної допомоги відкрили лабораторію, в результаті немає черг. У первинці зовсім інший рівень зарплати. У нас дуже високий відсоток підписання декларацій із сімейними лікарями.

Медицина у нас уже досить давно розділена на два рівні. Первинна ланка медицини це комунальне підприємство селищної ради, і є другий рівень медицини, це Центральна районна лікарня. Її районна рада, як засновник, прийняла рішення не передавати ОТГ. На мою думку, це деструктивне і неправильне рішення, оскільки селищна рада фінансує Центральну районну лікарню на 80 відсотків. Але ми не оскаржували це рішення в якихось судових інстанціях. Час розставить все на місце.

Усе таємне мусить стати явним

— Ви говорили про безпеку, а безпека життя — це і освітлення вулиць, і камери спостереження, що ви встановили в селищі.

— Одним із таких позитивів є створення Центру безпеки громади. Раніше в районі функціонувала місцева пожежна охорона (МПО). На території ОТГ було п’ять депо, які перебивалися «з води на воду». Закріплені за цими автомобілями водії, в кращому разі десь були на півставки, а здебільшого несли службу на громадських засадах. Пальне було постійною мукою сільських голів, ходили по людях, збирали кошти на бензин. Перш за все, що ми зробили, це створили бюджетну установу «Центр безпеки», до складу якої ввійшло п’ять депо МПО. На кожен автомобіль маємо в середньому по 2,5 водія. Всі вони регулярно отримують заробітну плату. Скрізь, де є депо, відбуваються цілодобові чергування, хлопці на місці, в них є обладнання, форма, запасні частини, всі автомобілі справні, заправлені пальним, перебувають у повній готовності. Офіс Центру безпеки розташований у Любешові.

У минулому році розробили Програму «Безпечна громада», а в цьому — вже зробили перші кроки з її втілення. Встановили в Любешові десять камер відеоспостереження, ще шістнадцять — у дитячих садочках. Розвиватимемо мережу і надалі. Сьогодні ця система підключена до чергової частини поліції, і там в режимі реального часу на величезному моніторі відстежують, що відбувається в селищі. В Центрі безпеки ведеться запис, і за потреби можна проглянути відеозаписи. Це вже дало свій ефект.

Поліція за допомогою цієї системи виявила осіб, які привласнили бордюри і бруківку. Зробили розголос, щоб всі зрозуміли: все таємне рано чи пізно стає явним.

 — Любешів світлий чи темний?

— Любешів таки світлий. У нас найінтенсивнішою магістраллю є Р-14 від Луцька до державного кордону з Республікою Білорусь. І ми, починаючи з Седлищ, по всіх населених пунктах вздовж Р-14 встановили освітлення. Минулого року нам вдалося реалізувати сім проектів. Вуличне освітлення функціонує в 22 населених пунктах громади, протяжність мережі — 58 кілометрів. На сьогодні маємо виготовлених до тридцяти проектів на вуличне освітлення для різних населених пунктах. У 2018 році використали на виготовлення 14 проектів вуличного освітлення мільйон гривень, чотири з них реалізовано, до кінця цього року за кошти інфраструктурної субвенції буде впроваджено ще сім проектів.

Давні торгові шляхи не забуті

— Любешів набирає ще й слави такого ярмаркового центру.

— Він таким є історично. У нас старовинний тракт проходить у Пінськ. Має велике значення близькість кордону. То ми їдемо до білорусів за чимось, то білоруси їдуть на наш ринок. Зараз вони переважно купують продукти, одяг, взуття, бо в них все набагато дорожче. Наші їдуть до них лише за пальним. Білоруси залишають кошти. В якійсь мірі наша економіка розвивається. Магазини будуються, впорядковуються. Сімсот підприємців працюють на ринку, який є комунальним підприємством. Лише 15 відсотків від його чистого прибутку йде в бюджет. Решту хай вкладають у свій розвиток: упоряджають територію, будують адміністративні приміщення, павільйони для молочних і м’ясних виробів, створюють умови для роботи підприємців. А ми ті податки будемо використовувати правильно, з користю для громади, розвиватися, рухатися вперед.

Фото автора.

Довідка

Любешівську об’єднану територіальну громаду створено 30 листопада 2017 року. Вона розташована у крайній північно-східній частині Волинської області за 137 кілометрів від обласного центру — міста Луцька. На півночі ОТГ межує з Республікою Білорусь, на сході — із Зарічненським і Володимирецьким районами Рівненської області, на заході — з Камінь-Каширським, на півдні — з Маневицьким районами Волинської області. Площа громади — 1 109 квадратних кілометрів, населення — 28 758 чоловік. Громада займає 76,48 відсотка території Любешівського району і 5,51 відсотка території області, чисельність її населення становить 80 відсотків усіх мешканців району і 2,77 відсотка населення області. Громада об’єднує 37 населених пунктів, в тому числі її центр — селище міського типу Любешів.