До його організації долучились громадські організації, місцева влада, священнослужителі різних конфесій. А містечко з будиночками, в яких мріяла б жити кожна дитина, збудували самі ж діти. Так вони хотіли показати, що у кожного повинен бути дім, в якому його люблять.

Чотирирічний Спартак, який також зацікавився іграшковим містечком (на знімку), свій дім і люблячих батьків уже знайшов. Від тата він не відійшов ні на мить і весь час тримав його за руку. Трохи соромлячись дорослих, хлопчик постійно пригортався до найріднішої людини. Саме такими стали для нього Олександр і Наталка Туз. Подружжя виховало троє своїх дітей, а коли ті підросли, вирішили подарувати родинне щастя ще й іншим дітям. Спочатку взяли двійко, потім ще і ще. В результаті тепер виховують восьмеро хлопчиків та дівчаток, серед яких Спартак — наймолодший.

На форум такі родини запросили для того, щоб ще раз продемонструвати: кожен може дати щастя обездоленим дітям, потрібне тільки бажання.

Проблеми сирітства залишаються доволі болючими, адже досі півтора відсотка дітей у країні живе в інтернатних закладах, причому у більшості з них є батьки. За офіційною статистикою, із ста тисяч дітей, які перебувають у 718 інтернатних закладах, лише шість відсотків є сиротами. Для того, щоб повернути дітей у родини, свої чи прийомні, і було започатковано реформу інтернатних закладів.

У рамках форуму організатори провели круглий стіл, де обговорили особливості реформи деінституалізації. Учасники мали можливість поспілкуватися з Уповноваженим Президента України з прав дитини Миколою Кулебою та депутатом Верховної Ради України Оленою Копанчук. Говорили і про загальнодержавні проблеми в цій сфері, і про те, як вони вирішуються на Хмельниччині.

За інформацією служби у справах дітей ОДА, сьогодні в області живе 1801 дитина, котра є сиротою чи позбавлена батьківського піклування. Більшість із них, а саме 1604, перебувають під опікою. А частині вдалось таки знайти нову родину — 258 дітей змінили інтернатні заклади на прийомні сім’ї та ДБСТ. Щоправда, так пощастило не всім. Досі 214 дітей живуть у державних закладах — дитбудинках та будинках дитини, дехто змушений перебувати в установах соціально-профілактичної роботи. А хто старший — навчається в закладах профтехосвіти, коледжах, вишах. Доля кожного з них складається непросто. До усіх життєвих проблем додаються ще й ті, що пов’язані зі здоров’ям. Адже 138 дітей із цього числа мають інвалідність. І їм особливо потрібні тепло, турбота та любов людей, котрі готові стати для них найріднішими.

Лише нинішнього року в області було усиновлено 33 дитини, і для них розпочалось нове життя в нових родинах. Решта ще чекають на свій щасливий шанс у житті. За те, щоб доля була прихильна до кожної дитини, спільно помолились усі учасники форуму.

Фото автора.