На знімку (зліва направо): перший ряд — Галина Гарбар, Олена Бірук, Світлана Севастяник, другий ряд — Ніна Бірюк, Любов Мойсюк.

Фото надано автором.

Село Городець, що у Володимирецькому районі на Рівненщині, — інтелектуальне. Ще у середині ХІХ століття тут була одна з найбільших на теренах нинішньої Рівненщини бібліотек, яка налічувала майже 20 тисяч томів. Населений пункт вважався літературною столицею Полісся. Люблять читати в Городці і сьогодні — передплачують багато газет і журналів (у тому числі й «Голос України»), які жителям цього села, а також сусідніх Сваринь і Велихова із задоволенням доставляють листоноші Городецького поштового відділення, де начальником майже три десятиліття Ніна Бірюк.

Колектив відділення стабільний: оператор Наталія Куляс, листоноші Любов Мойсюк, Галина Гарбар, Віктор Чабан, Світлана Савостяник. Тож у всіх трьох селах люди їх знають і завжди їм раді, адже поштовики приносять листи, посилки, газети, товари (зручно, до магазину ходити не треба), а також приймають комунальні платежі, плату за землю, дитсадок, шкільне харчування тощо. Тож мешканцям Сваринь і Велихова, де немає поштового відділення, це дуже зручно. Жителі Городця теж не минають поштового відділення — приносять платежі, поштові відправлення, поповнюють мобільні телефони...

Городецькі поштовики доставляють пенсії в домівки 697 пенсіонерів. Ті задоволені, бо немає потреби їхати в райцентр до банкоматів. До того ж листоноша може принести необхідний товар, якщо замовиш. До речі, щомісяця їх купують майже на тридцять з половиною тисяч гривень, хоча в селах до двох десятків дрібних і великих торгових точок. Конкуренція. Уже кілька років є конкуренція і щодо поштових послуг з приватним оператором, причому два «офіси» розміщені в одному тому самому приміщенні.

— Це нас дисциплінує, спонукає якісно надавати послуги землякам, — каже Ніна Бірюк.

У Городці розмовляла з передплатниками «Голосу України», поштовиків хвалять за старанність, працьовитість, доброзичливе ставлення до людей. Люди відповідають їм повагою, а ще тим, що обирають їхні послуги, бо хочуть, щоб у їхньому селі була пошта. Багато дізналася й про самих городецьких поштовиків, бо в селах від людей секретів немає. До речі, поштовики мають багатодітні сім’ї. Скажімо, у листоноші Галини Гарбар з Городця — шестеро дітей (із них дві пари двійнят), у Світлани Савастяник — четверо, у решти — по троє. Тож, щоб утримувати такі сім’ї, і вдома поштовики багато працюють, і на роботі теж, бо треба заробляти гроші.

— У нашому Володимирецькому районі чимало хороших поштових відділень, городецьке входить у їх перелік. Городецькі поштовики відповідально ставляться до своєї роботи, люди задоволені тим, як вони доносять поштові послуги до них, — розповідає територіальний менеджер Мефодій Бедик.

А ще поштовики — скромні люди, ледве умовила сфотографуватися на згадку. Щоправда, одного члена колективу — листоноші Віктора Чабана — не було на місці — прихворів, зараз у лікарні. А його підміняє Олена Бірук. Жінки бажають йому якомога швидше одужати.