Свого часу, у 70-х роках минулого століття, один з класиків радянської журналістики сказав, як відрізав: «Добре пише той, хто добре думає». І своєю творчістю на шпальтах московських «Известий» кожним газетним рядком доводив правдивість такого твердження. Принаймні, ми, майбутні журналісти, у студентських аудиторіях зачитувались його публікаціями та жваво їх обговорювали.

Саме глибоке знання життя та його сучасних тенденцій, вміння виокремити головне від другорядного, поставити правильні наголоси у своїх міркуваннях і вирізняє журналістський почерк власного кореспондента «Голосу України» у Полтавській області Василя Неїжмака у вітчизняному інформаційному просторі. Його письмо — густе за думкою і легкокриле за сприйняттям — не сплутаєш з творчою манерою інших колег. Про що б сьогодні не писав наш полтавський кореспондент — чи то про нові можливості об’єднаних територіальних громад, чи то про проблеми фермерських господарств, чи то про духовну спадщину рідного краю — його думки не губляться у словесному інформаційному потоці, а залишають свій слід у читацькому сприйнятті доволі складної нашої дійсності. Тож можемо без жодного застереження стверджувати — Василь Неїжмак належить до тих журналістів, чия творчість формує сучасну палітру «Голосу України», є його тематично-стильовим обличчям.

Народився і виріс майбутній кореспондент парламентської газети у селі Калашники, що неподалік від Полтави, у селянській родині. Після закінчення сільської десятирічки став студентом факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Як дипломований спеціаліст повернувся на рідну Полтавщину, з якою тісно пов’язане все його подальше творче життя на журналістській ниві. Спочатку — у «Комсомольці Полтавщини», де пройшов шлях від кореспондента до заступника головного редактора. Потім — власний кореспондент республіканської газети «Україна молода», і ось уже сьомий рік працює в «Голосі України». Заслужений журналіст України.

Сьогодні нашому колезі — шістдесят літ, з чим його щиро вітаємо. З роси і води вам, Василю Григоровичу! Міцного козацького (Неїжмаківського!) здоров’я, творчого натхнення, добра і щастя Вам і Вашій родині!

«Голосоукраїнці».