Двоє вінничан, які не бачилися багато років, зустрілися на передовій. «Юліє, ти мене впізнаєш?». Вона дивилася і згадувала, хто це може бути...
Віктор Мезенев, контрактник одного з підрозділів ЗСУ. Юлія Толмачова — відома волонтерка, кавалер двох орденів княгині Ольги ІІІ та ІІ ступеня. У молоді роки у рідній Вінниці обоє тренувалися у спортшколі у секції велоспорту в одного тренера.
Юлія виконала норматив майстра спорту, виступала за збірну України, давно проживає у Житомирі. Віктор — кандидат у майстри спорту, у рідному місті працював тренером. 2014 року пішов добровольцем на Донбас. Під Дебальцевим зустрів свій 55-й день народження. Зазнав контузії. Лікувався дома. Торік знову повернувся в район ООС. У вересні ц. р. побратими, з якими несе службу, вітали його з круглою датою — чоловікові виповнилося 60...
Мезенев і Толмачова не бачилися багато років. Не дивно, що жінка не впізнала земляка. Як же тоді він не помилився?
— Юля Толмачова нині відомий волонтер, — розповів у телефонній розмові Віктор Мезенев. — Я часто заходжу на її сторінку у Фейсбуці. Тому було простіше впізнати. Тільки після того як назвав прізвище нашого тренера зі спортшколи Віктора Сулійманова, у неї з’явилася усмішка на обличчі. Привіталися щиро, як давні друзі і земляки.
Із джипу вийшли три жінки
— Того дня я перебував на позиції на «нулі», — продовжує Віктор Мезенев. — Чекав своїх хлопців. У нас відбувалася зміна: одні звільнялися після чергування, інші — заступали. Під’їхав джип. З нього вийшли три жінки.
Толмачову добре знають у багатьох підрозділах. З першого року війни їздить в АТО. Зазнала поранення під час доставки гуманітарної допомоги. Цього разу також привезла допомогу. Разом зі ще двома волонтерками привезли і передали автомобіль.
Тепер він у користуванні бійців підрозділу, де служить Мезенев.
— На жаль, розмова наша була коротка, — каже Віктор. — По-перше, не те місце, де можна затримуватися цивільним. По-друге, волонтери поспішали. Сфотографуватися встигли.
Як написав про неї один із комбатів, Толмачова — єдина людина, яка могла не виконати мій наказ і все одно добиралася на найважчі позиції до бійців, які її чекали. У будь-яку пору доби і за будь-якої погоди.
— Юля поїхала, а я ще довго прокручував у пам’яті події юнацьких років, — каже військовий. — Як же швидко все минуло!..
Його вихованка виступала на Олімпіаді в Афінах
Віктор і Юлія у молоді роки мали однакове захоплення — велоспорт. Воно привело їх у Дитячо-юнацьку спортшколу. Тренувалися у Віктора Сулійманова. Потім Мезенева призвали на службу до армії. Після демобілізації закінчив Вінницький державний педагогічний інститут. Став тренером. Протягом 20 років готував спортсменів-велосипедистів.
Одна з його вихованок — Наталя Качалка — виконала норматив майстра спорту міжнародного класу, перемагала на чемпіонатах України та міжнародних турнірах з шосейних гонок. Захищала честь держави на Олімпійських іграх в Афінах у 2004 році.
З Юлією Толмачовою зустрічалися на змаганнях.
— Юля вийшла заміж за велогонщика з Житомира Святослава Толмачова, — каже співрозмовник. — Вона входила до складу жіночої збірної України з велоспорту. Бачилися на змаганнях. Товаришували з її чоловіком, жартома називали його «Свєтік». Він тренував збірну України з велоспорту серед жінок. На жаль, передчасно пішов із життя. У пам’ять про нього в Житомирі проводять турніри велосипедистів.
Добровольців було багато, брали не всіх
Коли почалися бойові дії на Донбасі, Віктор Мезенев працював на підприємстві «Барлінек» у Вінниці. Не міг залишатися дома. Хоча й розумів, що шансів потрапити у район бойових дій у нього небагато. Вік не той. Та й добровольців на першому етапі війни було багато. Брали не всіх. Як правило, відмовляли старшим за віком.
Згадує, як для групи добровольців, серед яких був і він, влаштували марш-кидок. Хто витримав випробування, зараховували у підрозділ. Мезенев опинився серед таких.
Удруге потрапити в район ООС було ще складніше. Йому встановили третю групу інвалідності.
— Указ Президента про те, що людям з інвалідністю третьої групи дозволяється йти на службу, якщо не завадить стан здоров’я, став тим документом, з яким я вдруге пішов до військкомату, — розповідає Мезенев. — Підписав контракт. Виконую поставлені завдання. Коли буду у Вінниці? Якщо випаде можливість поїхати у відпустку, то це станеться десь після Нового року. Контракт закінчується навесні 2020-го. Як буде далі, поживемо — побачимо.
Вінницька область.
Фото надано Віктором МЕЗЕНЕВИМ.
