На знімках — автори.

Нові можливості виробництва енергії пов’язані з розвитком альтернативної енергетики. Енергетична стратегія Європейського Союзу передбачає збільшення частки альтернативної енергетики в загальній структурі споживання енергії до 70% (при цьому, за прогнозами, цей показник може сягати навіть 90—95%). Плановано, що до 2025 року баланс виробництва електроенергії в ЄС матиме такий вигляд: поновлювані джерела енергії — 25%; енергія гідроелектростанцій — 14%; атомна енергія — 20%, нафта і газ — 23%; вугільна промисловість — 17%.

Вітчизняне сільське господарство здатне на більше

Поряд із використанням сонячної та вітрової енергії її перспективним джерелом є біомаса, тобто біологічна енергетична сировина, яка являє собою сільськогосподарські відходи, відходи лісопереробки та інші. В ЄС біомаса забезпечує виробництво 15% теплової енергії і 4% всієї електроенергії.

На думку спеціалістів, потенціал біомаси українського аграрного сектору становить у середньому 27—37 млн тонн умовного палива на рік (для порівняння — у Німеччині цей показник утричі менший). Це 13—19% усього паливного потенціалу нашої країни. Вітчизняне сільське господарство готове забезпечити 10—13 млн тонн умовного палива на рік навіть без інвестицій в технологічну базу для підготовки біомаси та збирання врожаю.  Україна має великі сільськогосподарські площі під посіви рапсу та рижію, достатній досвід їх вирощування та переробки і виробництва біодизелю.

В умовах трансформації енергоринку

Новостворене Міністерство енергетики та захисту довкілля України, яке об’єднало два міністерства — енергетики і вугільної промисловості та екології і природних ресурсів, привернуло увагу наукового середовища до проблем ощадливого використання природних ресурсів і подолання негативних наслідків глобальної зміни клімату. Альтернатива: або енергетика, або чиста природа — непродуктивна. Необхідно знаходити розумні компроміси щодо економного та екологічно відповідального споживання енергії, не порушуючи і не знижуючи енергетичної безпеки країни, тобто йдеться про потребу розроблення концепції еколого-енергетичної безпеки держави. Актуальність цього напряму дослідження посилюється глобальними геополітичними та геоекономічними трансформаціями. Опублікований компанією DHL аналітичний огляд «Барометр глобальної торгівлі» прогнозує спад світової торгівлі, що є наслідком зростання нестабільності та «холодних» торгівельних війн між США і Китаєм, Японією і Кореєю, Україною та Росією, а також можливого важкого Брексіту.

У складних геополітичних та геоекономічних умовах уряд країни шукає можливості збереження транзиту російського газу до Європейського Союзу і зменшення залежності від імпорту енергоресурсів з Російської Федерації шляхом диверсифікації джерел постачання, впровадження енергозбережних технологій та створення конкурентного середовища на енергетичному ринку. Реалізація Угоди про асоціацію з ЄС передбачає проведення реформ у всіх напрямах енергетики (ринок нафти та нафтопродуктів, газу та електроенергії), що змінює систему державного регулювання соціально-економічних відносин між суб’єктами господарювання. Звичайно, економне й екологічно відповідальне використання енергії знімає практично всі загрози глобальної енергетичної безпеки (крім тероризму) і передбачає зменшення втрат енергії на всіх стадіях її перетворення — від первинних джерел до кінцевого використання для виробничих і побутових потреб. Але це занадто звужене розуміння глобальної проблеми, пов’язаної із забезпеченням енергетичної безпеки.

Шляхом збереження та ефективності

Підтримуючи точку зору тих учених, які широко розуміють енергетичну безпеку, вважаємо, що вона має виражати «стан захищеності людини, суспільства, держави, навколишнього природного середовища в енергетичній сфері від наявних та потенційних загроз внутрішнього та зовнішнього характеру шляхом забезпечення її енергозбереження, енергоефективності, енергетичної незалежності за рахунок переоснащення та модернізації галузі та внаслідок диверсифікації джерел постачання енергоресурсів і зниження їх імпорту».

Слід зазначити, що підприємства енергетичної сфери є найбільшими забруднювачами навколишнього середовища і, відповідно, несуть загрозу екологічній безпеці країни. Це пов’язано з несприятливою структурою промислового виробництва, високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв, застарілими технологіями та обладнанням, відсутністю відповідних природоохоронних систем.

З другого боку, в науковій літературі чимало уваги приділено проблемам екологічної безпеки як стану сталої і динамічної рівноваги функціонування системи «природа-суспільство», що характеризується, з одного боку, захищеністю природного середовища від руйнівного антропогенного впливу і здатністю до самовідтворення екосистем, а з другого — захищеністю суспільства від екологічних загроз і стихійних лих, забезпечення здорових природних умов його життєдіяльності.

Отже, енергетична та екологічна безпека є складовими національної безпеки держави, яка уможливлює державно-організоване існування і вільний саморозвиток, надійний захист від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Узагальнюючи різні точки зору, доцільно визначити еколого-енергетичну безпеку країни як стан захищеності людини і навколишнього середовища від руйнівного впливу енергетичної сфери та динамічної рівноваги функціонування інноваційної екосистеми виробництва і споживання енергії, що характеризується здатністю до самовідтворення та сталого розвитку.

Ключовим положенням цього визначення є екосистемний підхід, який виражає ідею використання принципів функціонування живих систем до соціальних та економічних явищ. Сталий стан екосистеми є результатом збалансування інтересів різних учасників (виробників та споживачів енергії, енергопостачальників та енерготрейдерів тощо) і розуміння того, що спільне співіснування дає змогу отримувати синергетичний ефект і забезпечує стабільність роботи екосистеми загалом. Інноваційність екосистеми означає, що вона сфокусована на створення нових можливостей виробництва та використання енергії, а також є інтеграційним механізмом використання інноваційних технологій для створення спільної споживчої цінності і забезпечення якості життя населення.

Таким чином, інноваційна екосистема забезпечення еколого-енергетичної безпеки передбачає створення інфраструктури для появи нових знань і нових технологій виробництва та споживання енергії, яка, зі свого боку, змінить архітектуру енергетичного ринку України та створить нові можливості для маневру у відповідь на глобальні виклики і загрози.

Ключова роль держави

Ключова роль у розвитку інноваційної екосистеми еколого-енергетичної безпеки має належати державі як основному ініціатору та стейкхолдеру. Саме державні структури формують інституційне середовище для бізнесу, є ініціаторами інноваційного розвитку енергетичної сфери, визначають стратегічні напрями руху економіки і мотивують усіх учасників до кооперації та співпраці. Тому, на нашу думку, має бути розроблена державна еколого-енергетична програма, яка б визначила пріоритети і «скелет» енергетичної галузі України, а також можливості розвитку альтернативної енергетики. Стратегія подальшого розвитку альтернативної енергетики України потребує створення і законодавчого забезпечення сприятливих умов інвестування та відповідної державної підтримки, розроблення і впровадження конкурентоспроможних технологій, зразків устаткування, впровадження їх у виробництво. Державна підтримка виробництва альтернативної енергії повинна полягати також у наданні пільг і стимулюванні інвестицій, що спрямовуються в розвиток різних секторів альтернативної енергетики, а також — шляхом укладення відповідних міжнародних угод. Тому необхідно розробити й та ухвалити закони, що стосуються: спрощення процедури землевідведення для будівництва об’єктів з виробництва теплової енергії з відновлюваних джерел енергії й альтернативних видів палива; підвищення інвестиційної привабливості виробництва енергії з біомаси й біогазу; спрощення дозвільних процедур, необхідних для реалізації проектів, пов’язаних із заміщенням природного газу; розширення ресурсної бази для виробництва теплової енергії з біопалива.

На часі — відновлювальна енергетика

Таким чином, інноваційна екосистема еколого-енергетичної безпеки дасть змогу постачальникам енергії і компаніям-клієнтам відстежувати операції в сфері відновлювальної енергетики в режимі реального часу та управляти ними. Відповідно, основними результатами її розвитку мають стати: зменшення енергоємності ВВП і збільшення рівня енергозабезпеченості країни; реалізації програм енергозбереження в галузях економіки та у соціальній сфері; збільшення використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії в загальному паливно-енергетичному балансі країни та підвищення ефективності їх споживання; зменшення рівня енергетичної залежності країни від зовнішніх поставок енергоресурсів та збільшення обсягів виробництва енергії з альтернативних джерел, що в кінцевому рахунку збільшить еколого-енергетичну безпеку країни.

Факт

Майже весь урожай вітчизняного ріпаку вивезений за межі країни. Замість того щоб бути переробленим на олію та біодизель.

Перспектива

Основна ідея альтернативної енергетики по-українськи — в кожному регіоні треба збудувати потужні біодизельний та етаноловий заводи, запустити підприємство з регенерації моторних мастил та нафтопродуктів, забезпечити піролізну переробку всіх відходів.

Василь КОВАЛЬСЬКИЙ, доктор економічних наук, професор,

Марія ГРИГОРАК, доктор економічних наук, доцент. (Національний авіаційний університет).