Дім, де живе 91-річний ветеран війни і праці Анатолій Макарович ПЕТРЕНКО, в с. Баранівці Малинського району люди показали швидко. «У Макаровича — не хата, а писанка. На подвір’ї, де ростуть кущ калини й квіти, — чистота та порядок, — сказали односельчани. — Ще не кожна справна господиня зможе так порядкувати на подвір’ї, як наш Макарович».

Справді, довго блукати селом не довелося, адже його обійстя є справжньою окрасою центральної вулиці Ніни Сосніної. У затінку розлогої старої груші зустріли й Анатолія Макаровича, який щойно повернувся з ранкової «прогулянки» власним городом.

Гостям він зрадів. Та коли дізнався, що це ще й журналісти, сказав: «Що про мене писати, я ж такий, як усі літні сільські люди».

Про себе господар розповів, що понад 40 років пропрацював у колгоспі «Дружба» трактористом, комбайнером, був і бригадиром тракторної бригади. Неодноразово нагороджували різними грамотами та подяками. Та справжньою розрадою на старості років для нього є його діти — доньки Валентина, Лідія та син Віктор. Дочекався і шістьох онуків та двох правнуків.

— Якщо збирається на сімейні свята вся родина, на кухні нам робити нема чого, — розповіла донька Валентина. — Таких смачних млинців, сирників, голубців, холодцю, борщу чи супу, як батько приготує, не зробить жодна господиня! Він у нас — справжній кухар. Коли овдовів, понад десять років тому, почав нас балувати смаколиками. Нині через проблеми зі здоров’ям батько рідше готує щось особливе, але коли дізнається, що ми приїдемо в гості, йде до плити й «чаклує»... Радіє, коли всі разом збираємося. Ніколи спиртним не зловживав. За компанію може 100 грамів вина чи горілки випити. А як заведе за столом частівки, то сміємося всі разом. І де тільки він їх бере?.. Каже, з гумором легше сьогодні жити, бо вже стільки негативу накопичилося, що не хочеться й телевізор умикати... Болить йому серце через події на сході України. Часто спілкується з ровесницею, колишньою вчителькою молодших класів, ветераном праці та шанованою в селі людиною Лідією Богдановою, а також із завідувачкою «вогником» культури Раїсою Рябченко. Обробляє з нашою допомогою понад 70 соток землі. Жодної бур’янини там не побачите. І в хаті завжди все в порядку...

А скільки було в дідуся радості й сліз, коли учасниці місцевого жіночого художнього ансамблю «Калина» та сільський голова Ігор Ярмоченко вітали його з 90-річним ювілеєм. «Значить, ще пам’ятають і шанують!» — щиро радів Анатолій Макарович.

— Болить мені душа, що занепадають поліські села, — ділиться із сумом ветеран. — Раніше була всім робота, люди вміли і важко працювати, й весело відпочивати. А нині молодь виїжджає до міст чи за кордон, у селах залишаються переважно доживати віку літні люди... Не встигаємо стежити за новими й новими реформами, а толку з них для простих людей немає. Порожні балачки, а реальних справ не бачу. Змінюються президенти, а все залишається, як було...
Пиріжківський сільський голова Ігор Ярмоченко з сумом зауважив, що таких людей, як Анатолій Макарович, у їхній громаді залишилося нині мало.

— Дідусь любить і пожартувати, і поспівати, й мудрою порадою поділитися, коли хтось звертається, — зазначив Ігор Віталійович. — Адже багатий на нелегкий життєвий досвід. Про таких людей не забуваємо, допомагаємо, бо своїми життям і невтомною працею вони на це заслужили сповна. То наш синівський обов’язок, про який забувати — гріх.

Фото автора.