Відкликати і доопрацювати законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» — такою є позиція більшості агровиробників Вінниччини. Їхні думки у Верховній Раді під час нещодавніх парламентських слухань «Земельна реформа: вітчизняна модель обігу земель сільськогосподарського призначення» висловив депутат Вінницької облради, голова Асоціації фермерів і землевласників області Сергій Лановик (на знімку).

Ось що він розповів «Голосу України».

— Нам узагалі незрозумілий алгоритм дій законодавців, — каже Сергій Лановик. — Спершу вони хочуть прийняти закон, а потім проводити референдум і вносити зміни до закону(?!). Нам, селянам, цього ніяк не зрозуміти. Бо живемо і працюємо за іншими законами: спочатку землю засівають, а потім урожай збирають. Але ніяк не навпаки. Чим спричинений такий поспіх — ставити воза попереду коня? Адже йдеться про надзвичайно важливу справу. Таку, що важливішої для селянина не існує. Земля для нього — все.

«Ми за реформу, яка робила б фермерів сильнішими»

Тим часом нас хочуть зробити винуватими в тому, що виступаємо проти земельної реформи. Але ж це неправда. Бо ми — за реформу. За таку, яка не знищувала б фермерів, а робила сильнішими.

Насправді питання землі стосується не тільки нас, фермерів. Ідеться про значно важливіше — існування держави.

Працюю фермером з 1992 року. Тоді, на початку 90-х, ми були перші, хто взяв на себе таку ношу. Отримували землю в постійне користування лише по 20 гектарів. На них, як то кажуть, не нажився. Нині в користуванні маю 150 гектарів. Не розпайовував свою землю. Вважав і вважаю, що земля — це багатство нації, вона повинна переходити від одного покоління до іншого. Якщо хтось має купувати землю — то так, ринок землі повинен бути. Придбати пайову землю має тільки держава, винятково тільки держава.

«Обманюємо пайовиків? Не вірте!..»

Інколи доводиться чути, що фермери обманюють пайовиків і платять їм копійки. Не вірте! Це неправда! На Вінниччині за оренду платять в еквіваленті 200 і більше доларів за гектар. У тих селах, де є фермери, вони підтримують школи, дитячі садки, заклади охорони здоров’я, виділяють кошти на ремонти доріг, проведення різноманітних заходів. Одно слово, в таких селах є життя. Чого не можна сказати про населені пункти, де землю обробляють холдинги. Їхні представники навідуються в населений пункт, а точніше, на поле, що поряд, тоді, коли треба сіяти, а потім — косити. Приганяють свою техніку, нею керують їхні механізатори. Виконали роботу — і сліду за ними не стало. Селяни тільки бідкаються з того, як потужні машини розбивають дороги.

Так працює більшість холдингів. Не маю сумніву, що так само будуть робити ті, хто прибере до своїх рук поля.

Неправильно продавати землю ще з однієї причини: нині в нашій країні триває війна, українці віддають життя, відстоюючи рідну землю. А ми хочемо її продавати. Іноземцям, зокрема. Або ж у великих обсягах. Обговорюється цифра 200 тисяч гектарів. Це не патріотично і не по-людськи. Учасники війни запитують: чому так відбувається? Треба розуміти, на що наражаємо суспільство. У всьому світі намагаються зберегти землю у власності держави, а в нас давай продавати...

Фермери нашої області, де одні з кращих земель, наполягають на необхідності відкликати законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», бо він суперечить інтересам українського народу, Конституції України і загрожує суверенітету держави.

Що пропонуємо?

Маємо достатньо напрацювань, як доопрацювати документ. Маємо конкретні пропозиції, до яких чомусь у владі не хочуть дослухатися. Потрібно сідати за стіл і протягом необхідного часу виробити такий законопроект, до якого не буде претензій ні в нас, фермерів, ні у простих селян. Зробити це є кому. На щастя, розумних людей вистачає. Це — досвідчені аграрії-практики, науковці, представники громадських організацій, економісти, юристи. Треба спільно напрацьовувати один із найважливіших документів.

Хочу зазначити, що тривога за землю нас об’єднала. Раніше серед фермерів не було такої єдності, кожен був сам по собі, бо селяни зайняті роботою. Нині люди гуртуються. Бо розуміють, що це питання не бізнесу, а безпеки майбутнього їхніх дітей. Якщо вони сьогодні втратять землю, то залишаться без власності, а їхні діти і внуки — без роботи.

Точно знаю: приймати у другому читанні законопроект, про який іде мова, не можна. Фермери докладуть максимум зусиль, щоб не допустити цього. Тільки після доопрацювання. Тільки з урахуванням думок і пропозицій тих, хто безпосередньо працює біля землі...

Записав Віктор СКРИПНИК.

Фото надано автором.