Персональна виставка «Стіна» художника Павла Ковача, що триває у Закарпатському музеї народної архітектури та побуту, якось непрямо перегукується з Берлінським муром, тридцятиліття знесення якого нещодавно відзначала Європа. Деяким роботам митця, що склали експозицію, теж не менше тридцяти літ, і від них віє духом свободи. Автор головним своїм учителем вважає Павла Бедзіра. То відомий художник, філософ, авангардист-шістдесятник, дисидент. Був знаковою фігурою для Ужгорода й Закарпаття в часи брежнєвського застою. Навколо нього гуртувалася плеяда тих, хто хотів глибше пізнати світове мистецтво. У тому середовищі й черпав своє філософсько-ідейне бачення й відчуття світу тоді ще юний Павло.

Робота з великими настінними площами дала змогу Павлу Ковачу створити чимало творів, у яких він відобразив найрізноманітніші аспекти художнього бачення того часу і сьогодення. Це і звичайні геометричні форми: лінії, трикутники, квадрати, кола...

Автор вдало поєднує різні матеріали: папір, картон, фарби, цвяхи...

Із життєвим і творчим шляхом Павла Ковача гостей виставки ознайомив Василь Коцан, директор Закарпатського музею народної архітектури та побуту, кандидат історичних наук. Художнику було вручено почесну грамоту облради. Своїми враженнями та мистецьким аналізом здобутків автора ділилися колеги-митці Василь Вовчок, голова живописної секції Закарпатської організації Спілки художників України; Михайло Сирохман, мистецтвознавець, викладач Закарпатської академії мистецтв; Антон Ковач, заслужений художник України; Володимир Микита, народний художник України, академік Національної академії мистецтв України, Шевченківський лауреат...

Довідково 

Народився Павло Ковач 1959 року в селі Свобода Берегівського району на Закарпатті. Освіту здобув в Ужгородському училищі прикладного мистецтва (1976—1980). Працює в галузі станкового живопису, графіки, перфомансу, інсталяції. Окрема сторінка життя П. Ковача — його причетність до закарпатського монументального мистецтва. У 1980-х роках, працюючи головним художником «Закарпаткурорту», виконав настінні розписи на турбазах «Світанок» (Ужгород), «Верховина» (Кам’яниця), «Дубовий гай» (Кострино). Шістнадцять літ віддав реконструкції та відновленню настінного живопису знакових сакральних об’єктів Закарпаття, зокрема в селі Білки Іршавського району, в Ужгороді.

Суттю митця Павло Ковач вважає пошук. За неповні 40 літ він багато експериментував. Тим його твори й цікаві та несхожі на інших закарпатських авторів. Це підтверджує й колега митця, однофамілець, заслужений художник України Антон Ковач: «Дуже нетипове для нашого краю таке бачення світу й творчості. Тут пахне сходом, тут є каліграфічні моменти, є знаки, є поєднання різних об’ємів фактур. Тут за один раз не зрозумієш суть, яку вкладав автор у твір, тому треба довго роздивлятися і вникати у зміст картин».

А ось що каже сам Павло Ковач: «Художник — дуже складна професія. Ти мусиш дуже багато пройти, навчитися технік різних, розуміння мистецтва різних напрямів. І це тільки для того, щоб собі поставити запитання: чому ти цим займаєшся? Адже інколи можна й іншим займатися. Хоча я б не сказав, що займатися мистецтвом мені дуже комфортно...»