Для чого їм чужі?

Другий раз упродовж шести років пропонують купити будинки на виплат у селі Липчани Могилів-Подільського району, що на березі Дністра. Нині на вибір є 14 вільних осель. Вартість від 20 тисяч гривень і більше. Окремі будинки мають усі зручності, крім газового опалення — газопровід у селі відсутній. Інші будинки теж не потребують ремонту: вселяйся — і хазяйнуй.

— Не хочеться, щоб село занепадало, безлюдніло, не хочеться бачити хати, які стоять пусткою, — каже Микола Сафтюк, голова Козлівської сільради, до складу якої входять Липчани. — Вирішили повторити акцію. Перший раз вона нам вдалася — 16 сімей з інших регіонів перебралися до нас. Сподіваємося, тепер теж у селі побільшає людей.

14 вільних осель: вселяйся — і хазяйнуй

У 2013-му в Липчанах мали закрити школу. Учнів не вистачало. Микола Сафтюк зумів переконати представників районної влади, щоб відстрочили час прийняття рішення. Не пояснював, як саме вдасться змінити ситуацію. Звернувся до деяких ЗМІ. Запросив охочих переїхати до їхнього села. Першу сім’ю з Луцька, в яких четверо дітей, перевіз власним бусом. Разом з сином їздив у далеку дорогу.

Про продаж порожніх будинків домовлявся з їхніми власниками. Для покупців пропонував вигідний механізм розрахунку: сплачувати кошти частинами. Перед продавцями виступив гарантом з повернення грошей. Бувало, коли у покупця в якийсь період, як мовиться, не сходився дебет з кредитом, заставляв власні кошти.

16 сімей перебралися тоді в Липчани. Нині у місцевій школі 56 дітей, було 20. Навчальний заклад не закрили. Працює також дитячий садок. Установу відвідують 25 малюків. Загалом у селі майже сто дітей і підлітків віком до 15 років.

Як і попереднього разу, з охочими перебратися жити у село над Дністром доручили спілкуватися депутату сільради завідувачці бібліотеки Ніні Расенко.

36 тисяч гривень виплачуватимуть два роки

Один з будинків у Липчанах обрала жінка з Львівщини. Вона зростала сиротою. Після одруження життя не склалося. З чоловіком розлучилася. У неї двоє дітей.

— Коли вона приїжджала на оглядини, голова зустрів її машиною на греблі Новодністровської ГЕС, там недалеко зупинка автобуса, — розповідає Ніна Расенко. — Так само підвезли на автобус, коли після оглядин поверталася додому. Їй найбільше сподобався будинок з усіма зручностями. Є вода, котел для опалення, санвузол у помешканні. Біля хати ділянка землі. Криниця на подвір’ї.

За словами співрозмовниці, за обраний будинок покупець має сплатити 36 тисяч гривень. Повертатиме гроші протягом двох років. Про таку схему домовився сільський голова з господарем. Він повертатися в село не має наміру. Запропонували продати хату. Без людей будівля руйнується... Чоловік погодився.

Яка робота чекає на переселенців?

— Про роботу запитують постійно, — каже Ніна Расенко. — Як попередній раз, так і тепер. У більшості сіл, як знаю, з роботою сутужно. У нас ситуація не з кращих, але й не з гірших. Бо все-таки є можливість заробити.

За її словами, чоловіки можуть влаштуватися у Новодністровську, що на правому березі Дністра. Це місто у сусідній Чернівецькій області. Постійно потрібні робітники на Новодністровській ГЕС, нині там продовжують будівельні роботи на спорудженні нового каскаду Гідроакумулюючої станції (ГАЕС).

— Найбільше наших чоловіків працюють у Києві в одній з організацій, — зазначає Ніна Расенко. — Давно склалися хороші стосунки. Робота в них вахтовим методом. Три тижні в столиці — тиждень дома. Оформлюють офіційно. Платять не в конвертах, а по відомості. Це означає, що люди заробляють собі на пенсію. Мій чоловік також їздить. Організація відряджає в село власний транспорт. Одних привозять на відпочинок — інших забирають. Так у нас працює п’ять бригад з місцевих чоловіків.

Є в селі також сезонна робота. У Липчанах здавна займаються садівництвом. Ростуть ягідники. У сезон збирання фруктів і ягід вкрай потрібні робочі руки. Фермери і підприємці запрошують охочих. Дають можливість заробити. Так само потребують допомоги ті, у кого великі земельні паї. Самотужки їм не впоратися, кличуть на допомогу односельців, розраховуються з ними готівкою. Таких помічників ще й заведено харчувати.

Селяни утримують корів. Продають молоко — і також мають живу копійку.

Як у Карпатах!

Село Липчани розтягнулося уздовж берега Дністра на відстані сім кілометрів. Круті схили, вкриті зеленню дерев, нагадують декому Карпатські пейзажі. Жінка, яка приїздила зі Львівської області, так і сказала: «У вас, як у Карпатах!».

Неподалік від села Дністровське море. Там чисті піщані пляжі, багато баз відпочинку. Зрештою, у межах села також чимало місць для купання у Дністрових водах.

Через село проходить бетонна дорога, що з’єднує місто Новодністровськ Чернівецької області з Могилевом-Подільським. Крім того, через греблю, що неподалік від села, проходять автобуси далекого прямування. Зокрема, з Чернівців до Києва через Вінницю. Є сполучення з Кам’янцем-Подільським. Налагоджено пряме автобусне сполучення з районним центром. До Могилева-Подільського 40 кілометрів. Щоденно ходить автобус до Новодністровська. До нього з Липчан 10 кілометрів.

Усі заклади соціальної сфери в селі відремонтовані, осучаснені. Йдеться про Будинок культури, школу, дитячий садок, бібліотеку, магазин, фельдшерсько-акушерський пункт. Двічі на тиждень приїздить сімейний лікар із амбулаторії сімейної медицини сусіднього села Козлів. Відправляють службу в місцевому храмі. До речі, частину ремонтних робіт місцеві жителі виконували власними силами. Разом з ними до роботи ставав сільський голова. У центрі обладнали дві альтанки. З них відкривається чудова панорама на Дністер. Їх виготовлення профінансував народний депутат України Геннадій Вацак.

Найбільш людно в центрі села у базарні дні. Двічі на тиждень сюди з’їжджаються продавці з усіх усюд. Торгують не тільки промисловими товарами, а й продовольством.

— Не стану нахвалювати своє село, але воно, якщо об’єктивно оцінювати, хороше, середнє село, — каже Ніна Расенко. — Звичайно, є більші, кращі громади, але наша теж цілком придатна для життя. Зате природа така, що кращої годі шукати. Навіть деякі великі села не мають можливості похвалитися такою річкою, як у нас, такими гірськими пейзажами, які є у нас над Дністром. Та й море своє маємо — чим не красота!

Телефон Ніни Расенко — 068-513-94-37

А в Пісочині людей не побільшало

В Іваньківській сільраді Липовецького району теж запрошували охочих перебратися в село. Щоправда, ситуація тут зовсім інша. У селі Пісочин залишилося лише 13 людей. На жаль, тут нема ні магазину, ні ФАПу, не ходить автобус, зрештою, навіть не встановлено покажчика з назвою села.

Як стверджують в Іваньківській сільраді, якщо з’являться люди, буде і магазин, й інші заклади. До Вінниці з Пісочина 60 кілометрів.

— Нам телефонували не менш як 30 людей, — розповідає секретар сільради Людмила Сичук. — Більше десяти приїжджали. Були такі, які уявлення не мають про село. Вважали, що тут і газ, і електрика, інші блага. Насправді, у будинках, де ніхто не проживає, відключена електрика. Щоб під’єднати, необхідно сплатити не менше 10 тисяч гривень. Та й оформлення у власність стане у чималу копійку. Словом, поки що офіційно ніхто не придбав жодної оселі.

Сільський голова Сергій Соболь з цього приводу сказав так: «Хати у Пісочині вже не продаються». Схоже, керівнику громади більше не хочеться займатися клопітною справою.

Вінницька область.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.