Олена пройшла повз хлопця з іншої роти, навіть не помітивши. Але вже ввечері він запросив дівчину на побачення, і воно було таким, що дівчина запам’ятала Євгена на все життя. Бо кавалер... запізнився на цілу годину.

Євген: «У мене розряджався телефон, і я написав Олені, що вже виїхав на зустріч. Але сів не на той тролейбус, заїхав у район, якого навіть не знаю. Просто якась крайня вулиця Львова, супермаркет, біля якого припарковано одне-єдине таксі. Телефон уже вимкнувся, і мені довелось швидко їхати на таксі до Олени».

Олена: «Це була зима і дуже холодно. Я прочекала його біля оперного театру цілу годину, телефон вимкнений. Я була дуже зла».

Але дівчина таки дочекалась. Потім гуляли півночі, і холод взагалі не заважав. Наступного дня Євген запропонував дівчині зустрічатись, на що вона відповіла: «Ні». Хлопець розгубився, адже здавалось, що вони справді сподобались один одному. Але вже за 20 хвилин Олена передумала.

Євген: «Добре, що жінки такі непередбачувані».

Третє їхнє побачення закінчилось у відділку поліції. У супермаркеті у дівчини поцупили телефон, тому закохані змушені були їхати до правоохоронців і писати заяву про крадіжку. Потім разом із працівниками поліції дивились записи з камер спостереження, щоб упізнати зловмисника.

Олена: «Здавалось, що за три дні ми пережили стільки, скільки люди за кілька років не переживають».

Улітку Євген повіз Олену до своїх батьків, до невеличкого селища поблизу Сарн на Рівненщині. Зустріч була теплою, так, ніби близькі люди давно були знайомі. Олена повернулась до Львова раніше, а Євген залишився допомогти батькам. За тиждень розлуки зрозумів, що більше розлучатись із Оленою не хоче і що мріє, щоб вона стала його дружиною.

Євген: «Я цілий тиждень думав, як же освідчитися. Купив каблучку, народжувались різні ідеї, дуже хвилювався. Натомість це сталось у той момент, коли я навіть сам від себе такого не очікував».

Олена поверталась від косметолога, а Євген зустрічав її із букетом квітів.

Олена: «Він усю дорогу досить дивно поводився, нервував, пропускав теми розмов. Я постійно запитувала, що у нього сталось. І от коли ми вже підійшли до мого будинку, він різко зупинився і попросив закрити очі. Я чомусь одразу зрозуміла, що зараз станеться».

Євген освідчився Олені, і цього разу вона з першого разу відповіла: «Так».

Закохані одружились у вересні. Щоранку разом ідуть на службу, хоча у самій частині майже не зустрічаються. Олена Познік проходить службу в 2-й роті 2-ї Галицької бригади, яка займається конвоюванням та охороною підсудних і засуджених. У неї дуже щільний графік: заняття, тренування, виїзди у складі варт.

Євген Познік — головний сержант взводу у 4-й роті, яка займається охороною судових установ. Його день теж розписаний по хвилинам. Але тепер Олена впізнає Євгена за ходою серед тисяч людей в оливковій формі. Навіть якщо він ітиме десь посеред строю, а її очі будуть заплющеними, вона почує, як ступає його нога.

Євген: «Олена дуже проста і щира людина. Це мене і зачепило».

Олена: «Я відчуваю його любов щодня — це найголовніше. На нього можна покластись. Із першого дня я відчуваю його підтримку».

Аліна НОВІКОВА, офіцер групи інформації і комунікації в/ч 3002 Національної гвардії України.

Фото надано автором та з альбому Позніків.