Начерк до чиєїсь майбутньої п'єси
Кукуріку, московита!
Скільки можна
красти й бити?
Ваш найстарший
шалапутін
Пів-Донбасу
в нас поцупив.
Ви обкраяли Кавказ,
Пів-Молдови вже у вас.
Крим украли… Та ви й досі
Тільки що не голі й босі.
Московити пританцьовують
і наспівують:
Щоб прибрать
до рук світи,
Треба гроші на дроти,
На дроти колючії —
Згодяться нам при случає.
Головний московський піп
У історію теж влип.
Він молитвою: «Бля-бля»
Вас на гріх благословля.
Ваша дружба із нечистим
Вже триває років з триста.
Тож не «вбий»
і «не вкради»
Не підходять вам завжди.
Московити пританцьовують і далі співають:
Щоб ізбою став весь світ,
Треба гроші нам на дріт
І на бомби, і на танки,
Щоб були гучні світанки.
Світ напевне зна, що ви
Є ординцями з Москви.
Тобто ви є ті, которі
На імперський трипер хворі.
Вже не буде в нас із вами
Ні комедії, ні драми.
Ви прийшли непрохані,
Тож відійдіть некохані.
Московиті, пританцьовуючи,
завершують спів:
Коли світ до ніг нам ляже,
Путін Гітлеру так скаже:
«Ты, Адольф, все
напартачил,
Я ж решил твою задачу!».
В ваших мізках —
кров і війни,
В наших — квіти
та обійми.
Нам укупі вже не жити
Кукуріку, московити!
