Тут навіть жартують, що воно розпочинається і не за чотири неділі до свята — в Адвент (Adventszeit), що означає «час Пришестя», а в день, коли в магазинах викладають товари, без яких свято відбутися не може. Наймоторніші роблять це вже в жовтні!

Власне, важко навіть сказати, коли тутешні громадяни більше почуваються святково: під час самого відзначення Різдва чи в дні підготовки до нього, які передують зустрічі Немовляти Христа? Приміром, одна з найурочистіших митей, коли в домівці на різдвяних вінках (Adventskranz), що символізують час Адвента, тобто очікування народження Христа, запалюють першу з чотирьох свічок. І так щонеділі — до самого Різдва…

Не менше чарівності додає підготовка житла до свята: господарі разом із дітьми дістають і минулорічні прикраси, і докуповують нові, яких торгівля пропонує на всі, навіть найвибагливіші смаки. Це також своєрідний ритуал: прикрасити не тільки квартиру чи дім, а й балкони, сад чи садочок, якщо вони є. І кожен старається, аби його різдвяні прикраси були ліпші, ніж у сусідів. А з настанням темряви міста і села сяють мільйонами вогників ілюмінації.

Невід’ємна складова дійства — адвент-календар для дітей. На яскравій «платі» — картонній чи текстильній — 24 віконечка. У невеличких нішах — подарунки. Щодня, із 1 до 24 грудня, діти можуть відкрити по одному віконечку та отримати свій сюрприз: ласощі, різдвяні прикраси, маленькі іграшки. Це час, коли рано-вранці малечу немає потреби будити довго: всі підхоплюються миттєво, щоб одержати свій подаруночок.

А що стосується хвилюючого для дітвори дня 6 грудня, коли до них приходить Микола Чудотворець (Святий Миколай), то годі й казати! Уже звечора заздалегідь і власноруч почищені чобітки виставляються до дверей, а вранці вони виявляються дивовижно наповнені солодощами. Також Святий Миколай цього дня роздає подарунки, але лише дітям, котрі впродовж року добре поводилися. Щоправда, вони дістаються — як аванс — і тим, хто обіцяє, що вже наступного року неодмінно заслужить подарунок.

І, звичайно, ніхто не оминає різдвяних ярмарків. Традиційно вони починають працювати з першим Адвентом, але знову-таки чимало їх відкриваються мало не на початку листопада. В Німеччині традиція таких ярмарків сягає корінням у XIV століття!

Прийти сюди лише для того, аби подивитися, у вас навряд чи вийде: аромати ванілі, зацукрованого мигдалю і яблук, глінтвейну, апетитні пахощі смажених сосисок, м’яса на грилі та суто різдвяних наїдків заманюють до столів. А якщо ви ще й з компанією друзів, то тим паче — не поласувавши, з ярмарку не вийдеш. Ну і, звісно, різноманітні товари для дому, ялинкові прикраси, сувеніри і неймовірний вибір свічок!
Так, у приємних передсвяткових клопотах минає час до самого Різдва. Запалені вже всі чотири свічки, розвішані сяючі гірлянди в домі й поза ним, з’їдені всі ласощі з адвент-календаря, упаковані подарунки, час прикрасити заздалегідь придбану ялинку. Настає Святвечір.

Різдво в усі часи було і є головним сімейним, тихим святом для німців, хоч би до якої з християнських конфесій вони не належали. Якщо раніше різдвяна служба в церкві була неодмінним атрибутом святкування, то нині, за недавнім опитуванням, тільки 29% німців підтвердили, що її відвідують. Тож свято Різдва вже давно вийшло за рамки церковного і стало просто загальнонародним.

Надвечір 24 грудня Німеччина завмирає:  припиняють роботу ярмарки, зачиняються магазини, кафе, ресторани. Святвечір прийнято зустрічати в колі сім’ї, за багатим столом. Зазвичай на вечерю подають печеню зі свинини з кислою капустою чи смаженого коропа з легендарним картопляним салатом. На десерт — марципан у шоколаді. Після настає час обдаровувати рідних. А потім чого ті, хто дотримується традицій, рушають на вечірню службу. Наступного дня — знову застілля з різдвяною гускою і традиційним гарніром з червоної тушкованої капусти, що символізують достаток і удачу.

У Німеччині на Різдво відводяться два офіційні вихідні, щоб відвідати родичів та зустрітися з друзями. Після них різдвяний сезон завершується.

Берлін.