Таким побачив символ нового 2020 року народний умілець із Градизька.
Його організаторами напередодні знакових свят стали обласний центр народної творчості та культурно-масової роботи, крайовий осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України й обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Котляревського. Як і завжди, дійство не обмежилося демонстрацією робіт народних умільців.
Почалося воно з коротких підсумків року, вручення нагород найталановитішим і своєрідної посвяти новачків. Голова осередку, відомий митець Євген Пілюгін, нагадав про вагомий творчий ужинок земляків. Адже 2019-го народні майстри з Полтавщини представляли свої роботи на понад 40 престижних імпрезах. Причому не лише в Україні, а й в Італії, Іспанії, Польщі, Хорватії, Румунії, Болгарії, Білорусі, Латвії, Литві, Естонії...
Пан Євген нагадав, чому так охоче запрошують їх у далекі світи. «Коли буваєш за кордоном, особливо на Заході, переконуєшся: багато видів традиційного народного мистецтва там уже фактично втрачено, — зазначив Євген Пілюгін. — Залишився інтерес хіба що до національної кухні та традиційного одягу. Щоб такого не сталося й у нас в Україні, мусимо плекати своє, рідне, автентичне й не гнатися за сумнівною модою та однією лише комерційною вигодою».
На нинішньому «Різдвяному вернісажі» вирішили популяризувати творчість тих майстрів, які відроджують і розвивають дещо призабуті види декоративно-ужиткового мистецтва. Зокрема, в рамках вернісажу презентували виставку «Золоте солом’яне диво» подружжя Валентини та Василя Ялосовецьких із селища Градизьк, що в Глобинському районі.
Пані Валентина працює в тамтешній дитячій бібліотеці. Останнім часом такі книгозбірні стають ще й центрами дитячої творчості. Тож сама зацікавилася соломоплетінням, до якого заохочує малечу. Чимало секретів своєї творчої кухні вона відкрила присутнім. А заодно провела для них своєрідний майстер-клас.
Серед багатьох представлених жінкою власних робіт вирізнявся сплетений нею дідух. Пані Валентина переконана в тому, що цей традиційний атрибут-оберіг українського Різдва, несправедливо «відтінений» запозиченою ялинкою, поволі повернеться до наших господ. Принаймні, дедалі більше співвітчизників замовляють для своїх помешкань саме дідухи...
Чоловік Валентини Ялосовецької Василь сидіти без діла на звик. І хоча домашніх клопотів із городом та господарством вистачає, кілька років тому взявся ще й за виготовлення іграшок із вовни технікою сухого валяння. Жартує: може, й допомагав би жінці, та «пальцями, як у ведмедя», з соломкою не впораєшся...
Відтворює переважно кумедні образи найрізноманітніших тварин — лісових і польових звірів та домашньої живності. Частину свого вовняного «звіринця», що дарує всім усмішку й випромінює добро, привіз на виставку в Полтаву. Раніше кілька десятків найбільших іграшок подарував онукові.
Напередодні Нового року не можемо не звернути увагу на один із його символів — щура — та його «сестричок» із мишачого царства, які також прошмигнули на виставку. Запитуємо автора, чи не побоювався забобонів, за якими можна накликати у домівку справжніх щурів і мишей?
Василь Ялосовецький напівжартома відповідає, що якось ледь не половину його іграшок міль пожерла... Тепер усі роботи ховає від молі в целофановий мішок.
Отож, майстер каже, що забобонів не боїться, головне, щоб міль не зжерла наші скарби...
Полтава.
Фото автора.
