Із класики: «Що маємо?» (Л. Кравчук), «Що робити?» (М. Чернишевський), «Що будуємо?» (Л. Кучма), «Хто винен?» (О. Герцен). Із народу: «Хто ж нарешті відповідатиме, панове?!».
Заслуги окремих громадян перед державою вимагають особливого покарання.
У великого цабе завжди ясла повні.
Мудрі урядовці — щастя для людей, мудрий народ — біда для дурнуватих владців.
Конституція держави — це зрозуміло. А де ж Конституція народу?
На відміну від доктора Фауста, окремі політики готові продати дияволу не тільки свою душу, а й свої мізки. Але останні чортяка бере за ціною тельбухів.
Кормило влади — це за формою, за суттю — звичайна годівниця.
Нагорода — почесті, яких незаслужено удостоєні наші політичні недруги.
Іміджмейкер — це огранник діаманта.
Скільки безробітних мріють про пристойну роботу... А скільки працюючих!
