На знімку: у колі найрідніших.

Фото Михайла ЗАХАРЧУКА.

«І не думала, що стільки житиму... Бо така збідована, спрацьована... Не знаю, коли ті роки злетіли — мов один день. Але на все Божа воля», — тепло усміхається та ніби виправдовується перед гостями мешканка села Монастирчани Богородчанського району Ганна ПАВЛЮК. 15 січня вона відзначила поважне й мудре сторіччя.

Народилася ювілярка на початку 1920-го, коли прикарпатські землі після нетривалого періоду самостійності в Західноукраїнській Народній Республіці та українсько-польської війни відійшли до Польщі.

Ганна була однією з шести дітей у родині. Батько помер, коли дівчині було 15, а найменшому братику — лише три роки. Вийшла заміж у 18, за старшого від себе на десять літ Федора.

«У ті часи шлюби зазвичай укладалися не після довгих залицянь та взаємної любові, а прагматично. Я не хотіла ще віддаватися, але мама переконала. Як було її не послухати? —  розважливо каже Ганна Миколаївна. — І вона таки ліпше знала, бо ми з чоловіком прожили у злагоді та любові майже півстоліття».

Жили Павлюки незаможно, але працювали, то завжди мали хліб і до хліба. Ударом для сім’ї став час, коли у війну залишилися без корови-годувальниці (її забрали фашисти). У важкі повоєнні роки Ганна разом із братом Михайлом винаймали машину і часто їздили обмінювати власну садовину на пшеницю та крупи до Тернополя, Луцька і навіть Одеси.

25 років Ганна Павлюк працювала в місцевому колгоспі. «Аби хоч один рубель взяла за ту працю, робила лише за «паличку» — трудодні. Нарахували 28 карбованців пенсії (то був 1975 рік. — Авт.). От і живи...» — зітхає старенька.

Та роботящій жінці й на пенсії було чим зайнятися. Городи, сад, худоба. Чимало років Ганна Миколаївна доглядала за внуками Тетяною, Олесею і Романом, коли син Микола зі своєю дружиною Марією були на заробітках.

Вони, як і всі внуки, правнуки та праправнуки, дуже люблять бабусю, їх досі гріють спогади про те, як разом ходили до лісу збирати афини-чорниці, а потім бабця готувала смачну кашу із соковитими ягодами...

Троє дітей Павлюків уже давно мають свої сім’ї. А нинішня ювілярка до 97 років сама давала собі раду у своїй хаті. Час від часу згадувала молодість: набере всякої городини, сяде в автобус і — гайда до Надвірної на базар.

Як на поважний вік, Ганна Миколаївна має дуже добру пам’ять, щоправда, трохи підводить слух. Лише нещодавно забрали неньку до себе дочка Олеся та зять Василь. А на подвір’ї бабусі вже звів будинок онук Роман, який невдовзі оселиться там зі своєю сім’єю.

Ганну Павлюк у день її сторіччя привітали з ювілеєм голови Богородчанських райради Михайло Головчук та РДА Дмитро Мариневич, депутат райради Микола Гоцанюк, сільський голова Руслан Волочій. І, звісно, численна родина — діти, семеро внуків, одинадцятеро правнуків, п’ятеро праправнуків. Усі бажали рідненькій, щоб Бог дав їй здоров’я ще тішити їх своєю  життєвою мудрістю, дарувати тепло свого великого люблячого серця.

До речі, в Івано-Франківській області діє комплексна програма опіки над поважними мешканцями, котрі сягнули столітнього віку. 36 ювілярів торік отримали по 10 тисяч гривень матеріальної допомоги. Першою цьогоріч такого подарунка удостоїлася Ганна Павлюк.

Івано-Франківська область.