Коли 45-річний португалець Сержіо Мораіш (на знімку) зрозумів зміст пісні «Не сумуй», він заплакав. Нині твір у його виконанні українською викликає сльози в глядачів. Ім’я Сержіо широко відоме серед української громади в Португалії ще й тому, що він є активним волонтером, збирає і передає допомогу українцям, які захищають рідну землю, дітям загиблих на Донбасі. Разом із діаспорою радіє нашим успіхам і сумує з приводу втрат.

Починалося все по-буденному просто.

— Сержіо став більшим українцем, ніж я українкою, — жартома розповідає про чоловіка його дружина львів’янка Ірина. — Він вивчив розмовну українську, читає «Заповіт» Шевченка, співає «Червону руту», «Ти ж мене підманула», інші народні пісні. Його радо запрошують на заходи української громади в Португалії. Тільки одна пісня викликає сльози в глядачів. У ній — про війну на Донбасі. Про матерів, які оплакують синів, про дітей, які залишаються сиротами, про жінок, які стали вдовами.

Змінив більшість персоналу 

Ірина каже, що раніше Сержіо не був таким. Як і багато хто в цій далекій від нас країні, мало вникав у те, що відбувається на Донбасі чи в Криму.

Фахівець з вищою освітою у сфері готельного бізнесу, Мораіш якось узяв на роботу в готель українця. Це був хлопець з Тернополя на ім’я Тарас. Побачив у ньому старанного, відповідального працівника. Він вирізнявся цими якостями порівняно з іншими. Згодом більшість персоналу готелю становили українці й українки. Згадуючи про ті часи, Сержіо каже, що позбувся багатьох проблем. Йому перестала боліти голова за те, що хтось не вийде на роботу чи запізниться.

Сержіо став цікавитися культурою українців, історією нашої держави. Зрозумів, що дуже мало знає про українців. Став заводити дружбу з представниками нашої діаспори.

Одного разу зустрів серед українок дівчину, через яку втратив спокій. Зізнається, що в Ірину закохався з першого погляду. Щоправда, боявся про це зізнаватися. Не знав, як вона сприйме його слова. Вважав за потрібне сказати їх українською. На його думку, для чарівної дівчини вони стали б зрозумілішими.

Просив навчити читати і писати українською

Ключик до серця Ірини не одразу вдалося знайти. Тільки згодом вона відповіла взаємністю. Відтоді вони разом. Сержіо каже, що після того, як поєднав долю з українкою, у нього проявилася внутрішня потреба пізнання всього українського.

— Крім уміння говорити українською, Сержіо просив ще й навчити його писати кирилицею, — розповідає пані Ірина. — Робив це благально, настійливо. Видно було, що людина справді зацікавлена. Змушена була стати для нього вчителькою. У нас дома звучали українські пісні. Це були записи Квітки Цісик, гурту «Океан Ельзи». Моєму чоловікові подобалося таке середовище.

В останню путь проводжали на колінах

Двоюрідний брат Ірини був мобілізований до війська. Інколи йому вдавалося поспілкуватися з сестрою та її чоловіком. Розмова відбувалася по Вайберу чи Скайпу. В такий спосіб із перших уст дізнавався правду про те, що відбувається в Україні.

— Далека війна стала близькою для мого чоловіка, коли ми отримали сумну звістку, — розповідає Ірина. — У грудні 2018-го брата вбили. Він загинув від російської зброї. Так сказав тоді Сержіо.

Португальця неабияк вразили похорони захисника країни. Коли тіло привезли до будинку, люди зустрічали бус навколішки. Так само потім, на колінах, проводжали в останню путь.

Тяжка втрата рідної людини Ірини змінила Сержіо. Він щодня шукав в Інтернеті інформацію про Україну. Хотів зрозуміти справжню причину того, що відбувається, а головне — чому так сталося.

Ірина розповіла, яке сильне враження справило на чоловіка відео, що його він знайшов на американському каналі VICE. Там йшлося про події на Майдані в Києві. Він побачив розстріли беззбройних молодих хлопців. Тоді зізнався, що відчуває той біль, якого було завдано українцям.

Нині Сержіо читає багато про війну в Україні. Йому припала до душі пісня «Не сумуй». Дружина розповіла, що її написав військовий, який воював на Донбасі. Його прізвище Олександр Рожко.

— Коли Сержіо зрозумів суть слів, він заплакав, — каже Ірина. — Тепер, коли він співає пісню, не можу стримати сліз я. Так само бачу їх в очах тих українців, які слухають виступи Сержіо.

Запис пісні розмістив на своїй сторінці у Фейсбуці. Доповнив виступ словами, що пісню присвячує загиблому на Донбасі двоюрідному брату його дружини Віктору. «Герої не вмирають! Героям слава!» — ці слова українською звучать у запису з уст португальця.

Його запрошують на різні заходи нашої діаспори. Він подружився з благодійною організацією «Янголи милосердя». Разом з ними збирає допомогу для захисників країни, їхніх дітей. Заохочує робити так само інших португальців.

Наприкінці січня Сержіо співатиме на Фестивалі талантів. Щоразу на заходи українців португалець одягає вишиванку). Після кожного нового виступу стає дедалі досконалішою його українська і сильнішою любов до українців.

Лісабон.

Фото надано автором.