Луганщина не може освоїти кошти, одержані за програмою «Доступне житло». Чому?

Ситуацію можна назвати надзвичайною, оскільки в інших областях країни навряд чи трапляється таке, що гроші на житло за цією програмою не було освоєно. У Луганській області, схоже, це вже стало небажаною тенденцією. 2017 року довелося повернути в бюджет майже мільйон — 921 тис. грн, 2018-го — 2,2 млн грн, а торік — майже все, що області дали, — 20 млн грн. Але все не так просто, як здається на перший погляд.

...І повернули до бюджету

У 2017 році, коли програма «Доступне житло» запрацювала, області виділили 3,5 млн грн. Навіть така, по суті, невелика сума була для регіону доброю підтримкою, оскільки давала змогу забезпечити житлом насамперед внутрішньо переміщених осіб та учасників АТО. Але, на жаль, гроші надійшли лише у грудні, часу на їх освоєння було замало, тому квартири встигли купити лише для дев’яти сімей. Загалом умови програми цілком влаштовували її учасників, оскільки половину вартості житла оплачувала держава. Однак того року такою можливістю скористалися тільки дев’ять заявників. Решта претендентів не стала ризикувати: мовляв, програма нова, невідомо, як піде далі. Свою роль відіграла також надія на те, що війна протягом декількох років закінчиться і можна буде повернутися назад до Луганська. Житло в цьому випадку здавалося вже не таким актуальним. Одне слово, майже мільйон гривень державної допомоги так і не було освоєно, тому його довелося повернути назад у держскарбницю.

У 2018 році області виділили з бюджету більше — 5 млн грн. У Сєвєродонецьку на той момент будувалися два житлові будинки, але вільних квартир у місті залишалося лише сім. Луганське регіональне управління Держмолодьжитло і придбало їх для учасників програми. Було готове купувати ще, гроші залишалися, однак нових квартир ані в Сєвєродонецьку, ані в інших містах області не знайшлося, а за умовами програми кошти спрямовувалися тільки на нове житло. Тож 2,2 млн грн, не освоєних на кінець року, знову довелося повернути до бюджету.

— Улітку 2019 року ТОВ «МЖК Мрія-інвест» ввело в експлуатацію будинок на 16 квартир і планувало в листопаді закласти ще одну багатоповерхівку на 24 квартири, — розповідає директор Луганського регіонального управління Держмолодьжитло Інеса Кірєєва. — Ми викликали всіх людей, які в нас зареєстровані за цією програмою (а їх була 81 особа), і запропонували участь. Однак купувати житло на умовах 50х50 погодилися лише вісім сімей. Решта відмовилася. У забудовника ж немає власних коштів, щоб почати будівництво. Розв’язання цієї проблеми відклали на весну, а кошти в сумі 20 млн грн довелося повернути державі з тієї ж старої причини — нових квартир немає, замовників житла обмаль.

Відмова учасників програми від своїх нещодавніх намірів в основному пояснюється відсутністю грошей на особистих рахунках. Скажімо, платіж на нову квартиру становить 300—400 тис. грн, або приблизно 10 тис. дол. Це великі гроші, тим паче, якщо врахувати, що сім’я отримує тільки стіни з вікнами та комунікаціями, і необхідно знайти ще мінімум половину цієї суми, щоб привести приміщення до житлового стану. Кожен підрахував, подумав і прийняв рішення: не ризикувати.

Чи є варіанти для порятунку ситуації?

— У принципі, є, — вважає Інеса Кірєєва. — Але все треба робити дуже швидко. Річ у тім, що у квітні 2018 року в Сєвєродонецьку було прийнято міську програму «Сприяння будівництву доступного житла». Вона передбачала компенсацію 25% від особистого внеску для певних категорій населення: педагогів, медиків, держслужбовців, комунальників, учасників АТО. У цьому разі особистий внесок людини для придбання житла ділиться навпіл. Тобто умовні 400 тис. грн, які становлять 50% вартості квартири за нашою програмою, діляться ще наполовину. У підсумку квартира може коштувати для учасника програми всього 200 тис. грн. Решту суми платить держава. На жаль, ця міська програма хоч і була прийнята, не фінансувалася. Ні в 2018 році, ні торік. Ось якби місто в оперативному порядку виділило на програму свої 2,2 млн грн, то будівництво нового будинку минулого року  можна було б розпочати. Тоді не довелося б повертати таку велику суму до бюджету.

Щоб така ситуація не повторилася і в 2020-му, є сенс прийняти обласну програму з компенсації вартості 25% житла, аналогічну міській сєвєродонецькій. Щодо такої перспективи конкретних рішень обласної влади поки що немає, але, як обіцяє Інеса Кірєєва, «будемо працювати в цьому напрямі». Однак це завдання найближчого майбутнього, тож торішні 20 млн грн такий варіант не врятував.

Один забудовник на всю область

Сєвєродонецьк — відносно молоде місто, і житлове будівництво в минулі роки тут велося доволі інтенсивно. Колись сильну будівельну базу в місті нині представляє лише один забудовник — ТОВ «МЖК Мрія-інвест». Причому він єдиний на всю Луганську область. Певним чином це пояснює той факт, що житлове будівництво ведеться тільки в Сєвєродонецьку. До речі, з усього списку тих, хто хотів би купити квартиру за програмою держпідтримки на доступне житло, в основному обирається Сєвєродонецьк, і це має цілком логічне пояснення. Місто сьогодні виконує роль обласного центру, де зосереджені структури обласної влади, головні культурні та соціальні об’єкти, виші тощо. Тут менше проблем, пов’язаних з наданням комунальних послуг, з транспортом, і можна знайти роботу. Ось і намагаються люди тут закріпитися.

Можна погодитися з тим пунктом умов програми «Доступне житло», в якому йдеться про придбання лише нового житла. Усе логічно: регіон треба розвивати, створювати нові сучасні забудови, а не плодити старі квартири, розвиваючи «вторинку». У цьому сенсі цілком зрозуміле прагнення нашого уряду вкладати кошти саме в будівельну індустрію. З другого боку, з огляду на проблеми Луганщини, багато жителів регіону, і це переважно переселенці, ще довго мешкатимуть у орендованих квартирах, якщо умови програми не буде змінено. Тобто щоб формула 50х50 «працювала» і на ринку вторинного житла. Для Луганщини, у будь-якому випадку, це було б порятунком. Тим паче, що житло на вторинному ринку коштує набагато дешевше, ніж новобудова, тож кількість придбаних квартир збільшилася б. Наприклад, у «МЖК Мрія-інвест» квартира середнього розміру коштує приблизно 800 тис. грн. Якщо говорити про те, що людина відразу повинна зробити особистий внесок у розмірі 400 тис. грн і потім продовжувати вкладати, то на вторинному ринку за цю суму можна купити квартиру вже з ремонтом, а то й з меблями одразу.

Як задіяти державну підтримку

Фахівці вважають, що на розвиток своєї будівельної індустрії Луганщині сподіватися не варто. У будь-якому разі, у найближчому майбутньому. Ба більше, область не становить інтересу і для будівельного бізнесу інших територій. За словами Інеси Кірєєвої, були спроби завести в регіон кілька будівельних компаній, але з цього нічого не вийшло. Основних причин дві: бойові дії на території області і доволі низький попит на нове житло. Інші говорять про неплатоспроможність населення регіону. Одне слово, забудовники не хочуть ризикувати своїм бізнесом. Це можна зрозуміти. То де ж вихід?

— Ми подумали: а чому б не задіяти в програму можливості ОТГ? У них же є власні фінанси, — міркує Інеса Кірєєва. — Для вивчення ситуації я побувала у всіх об’єднаних територіальних громадах області і запропонувала варіанти, як задіяти державну підтримку на житло. Я їм говорила: почніть будувати на своїй території для мешканців своєї громади, ми дамо вам для цього гроші. Надали їм зразки, шаблони програм, які можна відкоригувати з урахуванням місцевої специфіки. Наприклад, для категорії медиків або педагогів. Можна побудувати невеликий двоквартирний будинок. Я буваю в Польщі і бачу двоповерхові будинки для невеликого числа мешканців. Чому б не зробити так і в нас? Але в ОТГ ніхто поки що не хоче займатися будівництвом житла.

Як складатиметься ситуація цього року? Скільки держава дасть Луганщині на програму «Доступне житло» і скільки потім забере? Питання, на жаль, залишається відкритим.

Луганська область.