Кадр із фільму.
Стрічка вже отримала приз глядацьких симпатій на Одеському міжнародному кінофестивалі та спеціальну премію журі кінофестивалю у Карлових Варах.
Минув тиждень широкого прокату фільму — і глядацькі оцінки категорично розділилися: від захопленої оцінки «Краща українська комедія всіх часів!» до зневажливого слова «Фуфло!». Фейсбук переповнений відгуками та дискусіями. Кіно справді відрізняється від типових і цілком передбачуваних українських комедій.
Люди, з якими я обговорювала цей фільм, поділилися на два табори. Перші — кому фільм здається виключно смішним. Другі — у кого було запитання: «Де тут сміятися?».
Картина справді прекрасна, але її навряд чи можна назвати просто комедією, бо це такий собі світлий смуток, сміх і сльози. Але жодного разу не було звичного відчуття, що тебе намагаються розсмішити. А якщо відверто, перед переглядом такий острах був — що тобі покажуть каскад дотепів команди КВК. А вийшло інакше. Сценарій справді дотепний, але жарти у фільмі плавні, ненав’язливі, їх чимало, але глядач мусить їх віднайти й відкрити сам. Музика, люди, пейзажі, слова — все в якийсь момент зібралося в єдиній точці й зазвучало.
Про що фільм? Найпростіше сказати, що режисер порушує вічну проблему батьків і дітей. Але можна сказати й так, що це кіно про зміну поколінь, про перелом часів і перелом уявлень. У фільмі лише двоє центральних персонажів — фрілансер Вадим (актор Андрій Лідаговський) та його мама — ужгородська таксистка (актриса Ірма Вітовська). Вадим записує голоси фауни (корів, овець, гусей, страусів, коней) для комп’ютерної гри на замовлення канадської фірми. Якщо йому вдасться записати голос рідкісного рахівського крижня, то, можливо, хлопця візьмуть на роботу до Канади. Втім, це лише те, що лежить на поверхні сюжету. А глибше — ще кілька шарів смислу. А з розвитком дії пізнаєш нинішню Україну — абсурдну, сюрреалістичну й водночас сумно-прекрасну, для нас самих нерозгадану. Як оте мамине запитання: «Чому українські корови ніколи не дивляться в небо?». Фільм — про пошук себе і свого місця у світі, пошук без готових дороговказів.
Картина зветься «Мої думки тихі» — це фраза з того епізоду, де стоматолог каже, що всі хвороби (окрім карієсу) можна вилікувати за допомогою думки. Власне, весь фільм і є тією тихою терапією, що рятує від депресивних розчарувань нинішнього часу.
