Щораз більше людей похилого віку на старості залишаються самотніми. Холод на душі, немічність і хвороби допікають. Життя минає без найбільшої радості — дітей. Навіть якщо вони є, то десь розлетілися світами. Не туляться, як у давні часи, внуки в одній хатчині...

Традиційно в період свят до мешканців геріатричних пансіонатів навідується чимало гостей. За християнською традицією цими днями треба виявляти милосердя, особливо до знеможених та знедолених. Але бабусі й дідусі чекають не цукерок і подаруночків — понад усе вони прагнуть уваги та доброзичливості.

П’ять років поспіль із благословення священиків до Більшівського геріатричного пансіонату навідуються волонтери із громадської організації «Твори добро» міста Бурштина Івано-Франківської області. Приходять із колядками і гостинцями від парафіян місцевих церков.

«Це вже традиція — відвідувати наших стареньких, щоб зробити їхнє життя трішки яскравішим. Часто бачимо зранені серця і розбиті життєві долі покинутих людей. Сльози навертаються, але чітко знаємо: ми тут для того, щоб дарувати любов і радість, а смутку тут немає місця», — розповідає волонтерка Оксана Бакун (на знімку вона зі своєю названою бабусею).

Мешканці пансіонату різні. Є й не зовсім старі, котрі з якихось причин змушені полишити свої домівки (звісно, якщо мають житло). Сором’язливі, вони не поспішають ділитися з чужими своєю долею-недолею. Якщо навіть мають десь рідних, то розповідають про них лише хороше. Наче бояться й тінь накинути. А як воно в душі — лиш один Господь знає.

Персонал закладу намагається скрасити самотність підопічних. Є психолог, який своїми порадами допомагає розв’язати якусь життєву ситуацію. Самі мешканці також гуртуються, бо так легше. Вечеря за спільним столом, шахи й неодмінно молитви. На свята селяни з Більшівців забирають декого із мешканців пансіонату до своїх домівок: разом вечеряють, колядують, спілкуються.

«Часто помічаємо: самотні люди потребують не наїдків, якими їх щедро гостять на свята. Більше цінують, що хтось може вислухати їхні болі й тривоги або просто пригорне до себе. Ці старенькі спраглі простих речей — спілкування та уваги! Беремо із собою своїх дітей — хай навчаються милосердя. Коли повертаємося додому, відчуваємо себе наповненими Божою любов’ю. Щиро дякуємо нашим волонтерам та парафіянам за жертовність», — підсумовує Оксана Бакун.

Івано-Франківська область.

Фото управління соціального захисту Галицької РДА.