На знімку: Василь Островський у ролі Степана Руданського.
Фото автора.
Він — у головній ролі на щорічних святах Руданського. Каже, що важка ноша чужої слави! А тут ще й несподіванка під час нинішнього свята...
— Ви такий схожий на Івана Франка, можна з вами сфотографуватися? — сказав один із гостей.
— Уявляєте, як було почути таке? — розповідає Островський. — Тепер з усіх боків розглядаю себе в дзеркалі. Може, справді з роками змінився? Колеги, як і раніше, кажуть, що схожість очевидна. Чому ж гість так сказав? Можливо, він з тих країв, звідки Франко?
***
Островський працює заступником керівника відділу культури Калинівського району. Випускник училища й інституту культури, він — один з тих, хто організовує такі свята і сам бере в них участь.
Чорний костюм-трійка, біла сорочка, краватка-метелик... Василь Островський готувався до виходу в люди. На центральній площі Калинівки уже чувся гомін, люди чекали на свято гумору і сатири імені Степана Руданського.
— Вперше за 15 років сьогодні вийду на свято у верхньому одязі, — каже співрозмовник. — Маю обновку — пальто пошили. Хороше, з підкладкою, подовжене, нижче колін. Нарешті зможу комфортно почуватися. Раніше працював тільки в костюмі. Якось було 28 градусів морозу, а я в костюмі, та ще й без шапки...
Пошила пальто майстриня Катерина Грибовченко. Довго підбирала фасон. Шукала малюнки одягу тих часів.
Ще одна новинка нинішнього свята — фотозона, створена для фотографування з головною дійовою особою. Охочих зафіксувати мить «разом із Руданським» було багато. Навіть черга вишикувалася.
***
Виконувати роль Руданського Василю Островському запропонувала нинішній керівник районного відділу культури Марія Шелешко. Спочатку свято відбувалося без головного героя. Потім роль поета брав на себе Василь Демидас, колишній керівник районної культури. Коли він залишив роботу, стали шукати іншого кандидата.
— Я знав, що трохи схожий на видатного земляка, — розповідає Василь Островський. — Бувало, внуки показували на портрет біля Будинку культури і казали: «О! Нашого діда намалювали!».
Чоловік зізнається, що відмовлявся, боявся перевтілення, сумнівався:
— Знаєте, скільки разів пальці тремтіли, коли виходив на люди? На площі збирається не менш як дві тисячі душ. Страх бере...
Тексти для виступу сучасного Руданського пише його землячка Марія Катічева. Вона стала лауреатом цьогорічної літературної премії поета-гумориста. Василь Островський створив у Фейсбуці групу шанувальників автора «Співомовок», однієї з книг Руданського, якою досі зачитуються.
***
Щоб мати більшу схожість з Руданським, Василь Островський напередодні свята не ходить до перукарні. Ось і тепер — з вересня не стригся. Він також бере участь у святах і фестивалях сатири і гумору.
Якось у Києві познайомився з народним артистом Анатолієм Паламаренком. Потиснули руки і розійшлися. А через рік Паламаренко приїхав з концертом і розшукав його. Запитав: «Василю, як твій Руданський?».
Це було дуже зворушливо й додало Островському натхнення працювати над роллю видатного гумориста-земляка.
— Сам Анатолій Нестерович якось захотів взяти участь у святі на честь Руданського, — згадує співрозмовник. — Звичайно, ми радо зустріли його.
Приємно вразив народний артист ще й тим, що вітає Островського зі святами.
— Анатолій Нестерович не пише смс, — каже Василь Островський. — Телефонує, і я зачаровуюся його голосом.
На запитання, чи є серед нинішніх односельців Руданського схожі на нього люди, Островський без роздумів відповідає: «Бачили б ви нашого Василя Заболотного! Одного разу він стояв поруч з портретом поета — як дві краплі води...».
***
Понад тридцять літ на початку січня у клубі села Хомутинці Калинівського району, де народився майбутній класик, збираються односельці, щоб послухати виступи авторів сатиричного жанру. Гості приїздять з усіх усюд.
Наступного дня святкові дійства тривають на головному майдані райцентру.
— Не знаю, чи ще когось із наших класиків отак щорічно, та ще й два дні поспіль, вшановують, як це роблять земляки Руданського, — розповів «Голосу України» один із учасників цьогорічного свята, відомий сатирик Олег Чорногуз. До речі, він теж родом з Калинівського району. Перебрався з Києва до рідного села Іванів, де живе протягом останніх років.
Вінницька область.
