На знімку: 20 лютого 2014 — волонтери медслужби несуть на ношах пораненого активіста на вулиці Інститутській.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА (з архіву «Голосу України»).
Під час розгону мирної демонстрації біля Верховної Ради, у Маріїнському парку та на вулиці Інститутській вдень загинуло 12 майданівців.
Журналіст Юрій Бутусов на своїй сторінці у Фейсбуку зазначає, що «водночас не загинув жоден співробітник правоохоронних органів». «І тільки ввечері, коли після денного розгону влада пішла зачищати Майдан зі зброєю, і почалася операція «Бумеранг», у відповідь на напад пролунали постріли на ураження, і міліція стала зазнавати безповоротні втрати», — написав він. І додав, що протягом доби 18 лютого загинуло 40 осіб — 28 майданівців, троє людей, причетність яких до акцій протесту не підтверджена, та дев’ять правоохоронців.
Той день майданівці назвали «кривавим вівторком» — окрім загиблих, було дуже багато поранених. Пам’ятаю, що після того як демонстранти відійшли за барикади, за які «Беркут» боявся прориватися, до Будинку профспілок, де був медпункт, вишикувалася довжелезна черга тих, хто потребував допомоги. Як і художник Олександр Мельник, якого весь Майдан впізнавав за картиною-банером з всевидящими очима Всевишнього і написом «Бачу справи твої, людино». І хоч беркутівці жорстоко, до крові, побили його, він не покинув свою картину, яку носив як прапор. Першу медичну і психологічну допомогу ми з колегами надавали художнику на парапеті біля готелю «Козацький». Пізніше Олександр Мельник розкаже, що йому накладали шви на розбитій голові у приватній клініці — з державних майданівців, як науковця із Львова Юрія Вербицького, викрадали й катували, чи заарештовували.
Художниця Марина Соченко, авторка кількох сотень портретів майданівців, написаних просто на барикадах, на Інститутській і Грушевського, переконана, що злочинний режим Януковича і його поплічників був впевнений, — розстріли розлякають людей, і Майдан спорожніє. Щоб найсміливіші відчайдухи не змогли його підживлювати, влада зупинила метро, у штучно створених заторах завмерли автобуси, трамваї і тролейбуси. Марині трохи не через півміста довелося йти пішки.
Пригадуючи ті дні, на своїй сторінці у Фейсбуці вона написала: «Сьогодні йдемо на Майдан поминати Героїв Небесної Сотні. Пройдемо їх хресний шлях Інститутською, побачимо дерева, які, захищаючи їх, приймали в себе кулі, якими злочинна влада розстрілювала беззбройних людей, вклонимось хресту і покладемо квіти. Вони загинули за Україну».
18 лютого у столиці відбулася хода пам’яті на вшанування Небесної Сотні та борців за незалежність України та панахида у Михайлівському соборі, що став прихистком для мітингарів, а в найгарячіші дні Революції Гідності перетворився на польовий шпиталь і нині є знаковим місцем національного спротиву.
