Не тільки для 19-літньої Елеонори СТРЕЛЕЦЬКОЇ (на знімку), а й для тих, хто завжди поруч із нею, виставка її художніх робіт у Хмельницькій обласній бібліотеці для дітей імені Тараса Шевченка стала важливою подією. На її відкриття прийшли викладачі художньої школи та педагогічної академії, студенткою якої є дівчина. А ще завітали батьки з дітьми, для яких Елеонора вже стала і прикладом, і справжньою зіркою. Всі вони — «сонячні» діти від народження. Тож їхнім родинам добре відомі всі ті проблеми, з якими вони стикаються у житті. А Елеонора — яскравий приклад того, як їх можна долати.
Не хвороба стала головною особливістю цієї дівчинки, а її душа, сповнена любові до мистецтва. Те, як донька просто поринала у світ малювання, мама помітила ще тоді, коли привела її у «Школу життя». Це далека від класичного розуміння школа. Свого часу створена ентузіастами, вона насправді навчає найголовніших життєвих навичок тих, у кого важкі проблеми зі здоров’ям. І дає можливість усім їм спілкуватись та знаходити друзів. А для Елеонори це ще був шанс розкрити свої художні здібності.
Береться за фарби... під музику
Мама помітила: щойно донька чує музику, одразу береться за малювання чи ліплення. І не важливо, під рукою олівці чи фарби. Досить кількох нот — і дівчина вже за малюванням. Серед найулюбленішого — класика і джаз.
Створюється враження, що мелодії розкривають перед нею інший світ... Навіть під час відкриття виставки Елеонора надягнула навушники, розгорнула перед собою аркуш паперу і почала малювати.
На її картинах немає фантастичних чи надскладних сюжетів. Є світ, який поруч. Але він теплий, яскравий і сонячний, як сама Елеонора. Всі малюнки наче доводять: хвороба не перекреслює душевні пориви і бажання. Просто за нею треба вміти відшукати і розкрити їх.
Перша
У родині намагались ніколи не робити акцент на «особливості» дівчинки. Для навчання обрали звичайну загальноосвітню школу. Також віддали її ще й до художньої. Раніше «сонячних» дітей там не було. Не дивно, що батьки тривожились за дитину. Але спрацювали три важливі фактори: любов рідних, щира підтримка викладачів і просто нездоланне бажання самої Елеонори. Її здібності помітили, спробували розкрити. І це вдалось.
Незвична учениця надихнула викладачів художньої школи. Директорка Лідія Нікітюк виступила з ініціативою навчати й інших дітей із синдромом Дауна. Викладачі були такими ж наполегливими, як їхня перша учениця, тож за кілька літ міська влада підтримала цю ініціативу, і тепер заняття відвідують майже два десятки «сонячних» дітей!
Щоб ділитись щастям
Коли Елеонора закінчила школу, в родині всі разом прийняли рішення, що надалі вона здобуватиме спеціальність педагога. Так Елеонора стала студенткою педакадемії. У навчальному закладі не приховують — це стало своєрідним викликом не тільки для нової вихованки, а й для викладачів. Адже і там Елеонора — перша, хто здобуває освіту, маючи непростий діагноз.
— Це наш перший такий досвід. Цікаво працювати з Елеонорою, спостерігати, як налагоджуються стосунки в студентському колективі і як розкриваються її таланти, — розповіла професор кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Галина Бучківська. — В її роботах поєднується дитячий наїв і професійне відчуття простору, об’єму. Хоч стиль не академічний, але це її стиль. І тим він цікавий.
Сама Елеонора до оцінок і аналізу своїх здібностей і робіт не вдається. Просто щиро говорить про те, що любить малювати, ліпити, слухати музику. В цьому мистецькому світі вона щаслива. І цим щастям готова ділитись з усіма. Хіба не в цьому найбільша особливість цієї людини?
Хмельницький.
Фото автора.
