Це підтверджує Ярослав Фіськов — її викладач із Вінницького коледжу культури і мистецтв імені Леонтовича. Два місяці він відмовляв дівчину від опанування інструмента. Марно... Софія закинула сопілку, кларнет, саксофон, на яких уже навчилася грати. І теперь увесь свій час віддає грі на гобої.

Слухала, мов зачарована

Історія з гобоєм у Софії почалася у школі мистецтв «Вишенька». Якось до них завітали з концертом студенти коледжу. Дівчина слухала звуки гобоя, немов зачарована. Це помітила Світлана, мама Софії, яка теж була присутня. Після концерту вони підійшли до викладача коледжу Ярослава Фіськова. Але він сприйняв захват дівчинки, як щось тимчасове. Однак Софійка нагадувала про себе ще і ще.

«Я зо два місяці відмовляв її, — каже пан Ярослав. — Які тільки аргументи не наводив! І що інструмент дуже дорогий (найкращий гобой коштує 13 тисяч євро)! І що капризний, боїться холоду: у мороз навіть на вулицю не можна взяти з собою. Може деформуватися чи взагалі тріснути. Та ще й витрат потребує значних. У ньому замість мундштука — тростина, яка служить кілька тижнів, далі треба міняти, а коштує приблизно 500 грн!»

Жоден з аргументів не спинив дівчинку, і викладач здався. Щоб підготуватися до вступу в коледж, Софія брала у нього уроки. У вересні 2019-го стала студенткою.

У її класі гру на цьому інструменті опановують ще троє хлопців: другокурсник і два четвертокурсники. Софійка — перша студентка-дівчина, яка обрала цей інструмент.

Під час репетицій обкладалася подушками

У п’ять років Софійка почала відвідувати заняття народних танців у школі мистецтв «Вишенька». Якось побачила оголошення про набір охочих для гри на сопілці. З нею уперше вийшла на сцену у залі «Плеяда» у складі тріо.

У «Плеяді» їй запам’ятався ще один виступ. Викладач їхньої школи Анастасія Зудова виконувала твір на саксофоні. «Я теж хочу так!» — сказала тоді мамі, яка залюбки супроводжує доньку на всіх концертах і конкурсах.

Вчителька пояснила, що Софійка ще мала для саксофона. І запропонувала спробувати кларнет. Тим більше що кларнетист зможе грати на саксофоні, а ось саксофоніст на кларнеті — ні.

Коли вдома з’явився кларнет, батькам дівчинки додалося клопоту. Вони обійшли всіх сусідів, запитуючи, чи не будуть проти, якщо інколи звучатиме музика. А Софійка придумала свій метод: обкладалася подушками, щоб було не так гучно.

— Мамо, тату, кларнет це добре, але ж я мріяла про саксофон, — сказала якось батькам. — На кларнеті граю уже два роки, багато вмію. Хочу ще на саксофоні.

— Купили й саксофон, а дитина не може підняти його у футлярі, — згадує мама Софії. — Стали шукати такий, який можна носити на плечах. Допоміг музикант із філармонії. Із футляром для гобоя мали ще більше мороки. Він має бути утеплений. Інакше у холод на вулицю не вийдеш. Знайти нескладно. Дорого все це!

Батьки Софії вдячні народному депутату попереднього скликання Сергію Кудлаєнку, який допоміг їм коштами, керівнику гурту «ТіК» Віктору Бронюку, котрий також підтримав Софійку. Без цього не змогли б придбати музичні інструменти. Гобой у Софії найпростіший, уже вживаний, тому дешевий. Мріє колись заробити грошей і купити професійний...

Для тата та бійців

У 2015-му батько Софії Сергій служив на Донбасі. Якось упродовж двох днів із ним не було зв’язку. Тоді з фронту часто надходили тривожні звістки, і всі не на жарт хвилювалися. Дзвінок пролунав, коли Світлана йшла на звітний концерт Софії. «Зателефонуй, коли гратиме, і не вимикай телефон», — попросив чоловік. Звуки фортепіано з Вінниці слухали на передовій бійці 81-ї бригади, в якій виконував бойові завдання Сергій.

— Пізніше чоловік розповідав, що включив на телефоні гучний зв’язок і звуки з мирної Вінниці зігріли душі тих, хто був із ним поруч, — Світлана не може стримати сліз, коли згадує цей епізод. — Це ж треба, щоб так збіглося в часі — дзвінок чоловіка і виступ донечки!

Софія зізналася, що мріє після коледжу продовжити музичну освіту в консерваторії. З інструментом уже визначилася остаточно: це гобой!

— У Софії є гарні задатки, але цього замало, — каже Ярослав Фіськов. — Бо це як спорт. Потрібні постійні тренування по три-п’ять годин на день. Знаю музикантів, які навіть після консерваторії відмовлялися від цього капризного інструмента. Хочеться вірити, що наполегливість Софії стане запорукою її подальших успіхів.

— У майбутньому хочу грати у симфонічному оркестрі, — каже дівчинка. — Заради цього стараюся і старатимуся. Кожен день у мене не менше трьох годин репетицій. Навіть у вихідні. Щоб не дошкуляти сусідам, іду в коледж.

Гобой — це натхнення! Був би час, грала б з ранку до вечора...

Вінниця.

Фото надано Світланою Яковишенко.