«Усі діти соціально рівні,
але від природи обдаровані по-різному.
Це — закон природи».
Сучасне суспільство перебуває на етапі стрімкого розвитку технологій, систем управління і у суспільстві, і в системі освіти, котрі перейшли в різний режим спілкування, взаємодії, навчання та виховання. Здобутки різних нанотехнологій, робототехніки, digital-технологій, IT-технологій є активним рушієм для самоактивності, саморуху особистості в суспільстві, що і обумовлює початок цього процесу з раннього дитинства.
Ця тенденція — реальні передумови появи класу творчої молоді, основною метою якої є здатність до самореалізації, самовизначення та самодетермінації.
Суть питання — володіння інформаційними технологіями, компетентностями, знаннями як видом діяльності, що виступають реальним продуктом (креативні та творчі пошуки). Але цей продукт не має товарної форми, оскільки він не відчужується від суб’єкта діяльності, й у цьому його неперевершена цінність. У цьому спостерігається розподіл руху суспільства і держави до побудови гуманітарних і технологічних моментів статусу країни і держави.
Це реальна трансценденція виходу з економічної та духовної кризи.
Дошкілля є тим віком і платформою, яка може винести на гребінь хвилі суспільства і держави дітей, котрі мають вступити в нову епоху творчого створюваного молодого креативного покоління, удосконалюючи суспільний лад.
Доцільно вибудувати концепцію розвитку і формування системного мислення на засадах генетичних підходів і адекватних психолого-педагогічних умов і технологій потребам дітей.
Доведено, що вік до двох років є найбільш сенситивним до соціальних і педагогічних впливів. На цьому етапі, через механізм наслідування, відбувається інтенсивний розвиток мови, пам’яті, імаженативного компонента, образної уяви. Всі ці компоненти формуються за допомогою ведучих типів діяльності: предметно-маніпулятивної, сенсорно-перцептивної та ігрової. У надрах цих діяльностей з’являються ростки, які готують дітей до участі в соціально-рольовій грі, що і створює компетенцію когнітивного порядку.
Ключовим виступає і природний генотип (анатомо-фізіологічні задатки, схильності, здатності, здібності), і соціальні впливи, й кінцевим є творча обдарованість особистості. Варто розглядати дитину системно, оскільки закон виявляється у всій гамі чи красі конкретного буття. Розвиток усіх цих складових готує до формування здібностей. Здібності — це платформа, старт до творчої обдарованості. Саме такий вигляд повинна мати змістовно насичена генетична лінія розвитку здібностей. Замість побудови предметних знань треба використовувати розвиток системного мислення дітей дошкільного віку.
Гаслом концепції є кардинальна позиція, що розвиток і формування системного мислення передує навчанню. Навчившись системності мислення, діти подолають поріг уповільнення розвитку своїх знань та компетентностей.
Розвиваючи цей напрям, ми охоплюємо духовні лінії, включаючи любов до природи, любов до іншої людини, креативність і творчі потенції.
Тільки врахування природи генетичних чинників та адекватних потреб дітей, психолого-педагогічних і соціальних технологій, орієнтованих на реалізацію потенції, і створить той ґрунт здобутків і звершень особистості на етапі дошкілля.
Саме сполученість соціального середовища (соціальних та педагогічних впливів) із природними потенціями дитини (анатомо-фізіологічні задатки, схильність, здатність, здібність та творча обдарованість) приведе до гри природних і духовних сил особистості. Це і є формула реалізації розвитку особистості дитини.
Сергій МАКСИМЕНКО, директор Інституту психології імені Г. С. Костюка, академік Національної академії педагогічних наук України.
