З листопада минулого року РПЦ намагалася зібрати на зустріч глав помісних церков з метою «побороти» автокефалію Православної церкви України, створити коаліцію проти Константинополя та перенести Вселенський патріархат до Москви. Перед нарадою глава відділу зовнішніх зв’язків РПЦ Іларіон у своєму інтерв’ю заявив, що Константинополь «вторгся у чужі межі», почав перекроювати кордони церков та «надавати автокефалію кому заманеться».
За словами архієпископа ПЦУ Євстратія (Зорі), Москва «хотіла провести анти-Критський собор». У РПЦ розраховували на присутність хоча б половини очільників церков. Утім, на Амманську зустріч, ініційовану самим Путіним, прибули тільки чотири предстоятелі із 15: Єрусалимський патріарх Феофіл, Сербський патріарх Іриней, митрополит Чеських земель і Словаччини Ростислав та глава РПЦ Кирил (Гундяєв). Ще дві церкви — румунська та польська — делегували своїх представників.
У листопаді минулого року у Храмі Христа Спасителя патріарха Феофіла, який прибув до Москви на день народження Кирила (Гундяєва), нагородили солідною премією Фонду єдності православних народів. Після зустрічі з Путіним, що проходила за зачиненими дверима, він пообіцяв зібрати в Аммані глав помісних церков, зокрема, для вирішення «українського питання».
Відмова глав інших церков взяти участь у Всеправославній нараді засвідчила, що скликати такі саміти — прерогатива Вселенського патріархату, а не РПЦ. Коментуючи дії Кирила (Гундяєва), Кіпрський архієпископ Христом наголосив: «Він збирається створити розкол. Він хоче бути першим. Він ніколи не буде першим».
І хоча РПЦ намагається робити гарну міну при поганій грі, мовляв, на Критський собор теж «не всі поїхали» (у соборі 2016 року взяли участь 10 із 14 глав церков), Амманський саміт показав, що Московський патріарх не здатний створити дієву коаліцію проти Константинополя, який у Москві вважають «проамериканським». Навпаки, нарада стала моментом істини для Кремля, адже традиційно союзні йому предстоятелі, залежні фінансово чи політично, один за одним відмовилися їхати на нараду: Олександрійський патріарх, архієпископ Афінський, Албанський, Кіпрський. Ба більше, до Варфоломія I напередодні зустрічі приїхала представницька делегація Єрусалимського патріархату, яка, ймовірно, дала йому гарантії, що на саміті в Аммані далі розмов не піде.
За підсумками наради було прийнято комюніке, яке релігієзнавець Дмитро Горевий назвав «просто декларацією». «Його підписала навіть не половина церков, а трохи більше третини (якщо рахувати Румунію та Польщу)», — наголошує він.
На думку відомого богослова архімандрита Кирила (Говоруна), важливо і те, що у підсумкових документах ніде не згадується про розрив з Константинополем.
«Ба більш, ніде не оскаржуються дії Константинополя, по-перше, щодо відновлення його Київської митрополії у результаті анулювання актів 1686 року, а по-друге, щодо надання Православній церкві України Томосу про автокефалію. Єдине, що, по суті, містить Амманський документ — це визнання того, що українська автокефалія — це процес, в якому поставлено не крапку, а кому, ну, або крапку з комою. Тобто цей процес потребує фіналізації. І фінал настане, тільки якщо з питання буде консенсус», — пише на Телеграм-каналі архімандрит Кирил.
Отже, якщо Константинополь рішуче заявляє, що питання автокефалії ПЦУ вирішено остаточно й назавжди, то Москва наполягає на тому, що воно відкрите і має обговорюватися далі.
«Якщо ж під гаслами «діалогу» РПЦ сподівається лише на одне — «побороти» доконану автокефалію ПЦУ, то вона продовжує йти тим самим безперспективним шляхом, яким йшла дотепер, кожним своїм кроком лише погіршуючи власне становище та підриваючи власний авторитет», — наголошує архієпископ Євстратій (Зоря).
