«Якби не війна...» — цю фразу щоразу чуєш, спілкуючись з офіцерами, які не перший рік служать у війську. І це цілком виправдано. Якби не війна, на території Об’єднаного центру забезпечення військово-технічним майном Озброєння Командування Сил логістики ЗС України (ОЦЗВТМ. — Авт.) височіли б не предковічні сосни, а бетонні багатоповерхівки...
ОЦЗВТМ — один із центрів забезпечення, який постачає у Збройні Сили двигуни, запчастини та інші комплектуючі для бронетанкового озброєння та техніки. Під’їзні колії пов’язують його з ДП «Київський бронетанковий завод». Колись ці два стратегічні об’єкти працювали на оборону держави злагоджено, як цілісний організм. І, звісно, тоді це значно спрощувало логістику та заощаджувало фінансові ресурси.
Що там у сховищі?
У складських приміщеннях стелажі, наче бджолині стільники, акуратно заповнені «законсервованими» двигунами 1—2 категорій до бронетанкового озброєння. У спеціальних чохлах зберігаються газотурбінні двигуни для танків Т-80. Щоп’ять років ці мотори проходять так звану переконсервацію: їх завозять у цех, прочищають та змащують. Таку процедуру здійснюють не більш як чотири рази, оскільки за тривалий час простою гумові деталі зсихаються. Бажано, щоб до цього лімітованого строку двигун почав експлуатуватися.
Відсортовані дрібні запчастини, різні комплектуючі можна знайти в окремому сховищі. За необхідності є змога відшукати все: від гвинтиків до вузлів.
Майстри реанімують вибракуване
Полковник Орест Сенько, котрий уже протягом шести років обіймає посаду начальника ОЦЗВТМ, є активним прибічником інновацій. Свого часу він підтримав ідею начальника Центрального бронетанкового управління
Озброєння ЗС України генерал-майора Юрія Мельника щодо створення на базі центру спеціального ремонтного підрозділу, який би займався відновленням несправних двигунів, вузлів та агрегатів для військової бронетехніки.
Так з’явився шанс реанімувати хоча б невеликий відсоток несправних та вибракуваних двигунів.
У 2015 році з появою у складі центру ремонтного підрозділу, всупереч першочерговому концептуальному задуму функціонування ОЦЗВТМ як суто центру зберігання відремонтованих чи несправних двигунів (запчастин, комплектуючих тощо) для бронетехніки, підходи докорінно змінилися. Відтепер військові частини чи заводи передають до ОЦЗВТМ несправні двигуни на зберігання, їх тут ремонтують і за нарядом відправляють у війська. У підсумку заощаджуються час та чималі кошти, асигновані для перевезення моторів на ремонтні підприємства та у зворотному напрямку.
Свого часу Озброєння ЗС України оснастило ремонтну майстерню центру найсучаснішим обладнанням (навіть вітчизняні ремонтні заводи не можуть таким похизуватися) для ремонту клапанів, головок, блоків, циліндрів двигунів дизельної та бензинової груп, що коштує майже 1,5 млн грн. Це унікальне обладнання єдине в Збройних Силах. Схоже, але скромніше за своїм функціоналом, устаткування нещодавно з’явилося у військовій частині, що на Житомирщині.
— Оскільки головка блока — 80 відсотків продуктивної та якісної роботи двигуна, вона потребує точної обробки, — каже ідейний натхненник та безпосередній організатор цього амбітного проекту, працівник ЗС України, волонтер Павло Пугач. — На новому станку солдат-строковик вловлює найменші нерівності поверхні головки двигуна з точністю до 1,05 мм без використання гумових ущільнювачів. Раніше це робили вручну дідівським способом, так би мовити, притирали на цеглині. Нині наш цех-лабораторію з ремонту головок, блоків, циліндрів двигунів для військової бронетехніки можна назвати піонером ремонтної галузі в українському війську.
На додачу до новітнього устаткування в цеху є спеціальна ванна, за допомогою якої перевіряють герметичність головки двигуна, виявляють дефекти, тріщини, а також станок для виготовлення та шліфування клапанів двигунів. Крім того, реммайстри намагаються оснащувати цех технічним обладнанням, виготовленим самотужки з підручних матеріалів.
Відремонтований чи новий: що переважить?
Палкі дискусії з приводу того, чи варто вкладатися державі у відновлення по суті старих агрегатів, тобто таких, що переважно вже вичерпали відведений їм експлуатаційний ресурс, чи братися за виробництво з нуля, точаться не перший день. І шальки терезів раз у раз схиляються до більш раціонального підходу, який ґрунтується на нестачі коштів і часу на генерування нової продукції.
З огляду на те, що на озброєнні ЗС України перебуває техніка радянського зразка, до того ж здебільшого вона розроблена в РФ, двигуни та комплектуючі до неї у дефіциті або взагалі не виробляються. За такої невтішної ситуації військові фахівці обирають з двох варіантів: або встановлення на бронемашину, приміром, нового двигуна іноземного/вітчизняного виробництва, або намагання «перебрати» та відновити експлуатаційні характеристики за рахунок вживаного мотора.
Проілюструвати цю дилему можна на прикладі бронетранспортерів БТР-70 та БТР-80. Як зауважує Павло Пугач, відколи у підрозділі з’явилося новітнє німецьке та італійське обладнання, майже 80 відсотків списаних двигунів повертають до експлуатації. Для порівняння: мінімальна вартість нової головки мотора — 9 тис. грн. Одна з восьми головок дизельного двигуна, який встановлюється на БТР-80, коштує в середньому 5—6 тис. грн, стверджує Павло Пугач.
Своєю чергою левову частку усієї бронетехніки, яка перебуває на озброєнні ЗС України, становлять бронетранспортери БТР-70. Ці бронемашини вже зняті із серійного виробництва, тому нові двигуни до них відсутні у продажу. Якщо припустити можливість альтернативного оснащення цієї техніки новим двигуном-аналогом, скоріш за все іноземного виробництва, державі це стане у 100 тис. грн. А от відремонтований мотор коштує щонайбільше 20—25 тис. грн.
Нині у війську спостерігається шалений попит на двигуни саме для колісної бронетехніки, зокрема для того-таки БТР-70 та БРДМ-2. Тому, зазначає командир ремонтного підрозділу Ігор Городничий, наші майстри працюють у конвеєрний спосіб.
— У нас є виробнича програма, одночасно працюють 3—4 мотористи (2 строковики, цивільний і контрактник), — наголошує очільник підрозділу. — Наш підрозділ чисельністю 12 осіб демонструє вражаючу продуктивність праці. Ми спроможні конкурувати навіть зі спеціалізованими ремонтними батальйонами та полками.
До речі, нещодавно реммайстри опанували тонкощі ремонту коробок передач на БТР-70, чималу кількість яких передав Миколаївський бронетанковий завод.
На фінішному етапі випробовування відремонтованих моторів відбуваються на потужностях ДП «Київський бронетанковий завод», а встановлюють двигуни на бронетехніку ремонтні батальйони та полки.
У планах — двигуни до гусеничної техніки
Ремонтний підрозділ ОЦЗВТМ нині має у своєму розпорядженні цехи для відновлення дизельної та бензинової груп двигунів. У них цивільні працівники та солдати-строковики(!), яких ретельно добирають у 169-му навчальному центрі «Десна», розбирають, регулюють, дефектують, прослуховують мотори. Звісно, відшукати талановиту молодь нелегко, а втримати навчених і досвідчених спеціалістів невеликою зарплатою у подальшому ще складніше...
Беручи до уваги той факт, що далеко не кожна комерційна структура береться за капремонт необхідних війську моторів, нині ремонтний підрозділ ОЦЗВТМ перекриває потребу ЗС України у двигунах для колісної бронетехніки.
У перспективних планах командування військової частини — опанування навичок з ремонту двигунів для гусеничної бронетехніки. Як переконує Павло Пугач, за бажання реммайстри здатні відновлювати головки (блоки, циліндри) двигунів для будь-якого виду бронетехніки, якщо це буде необхідно та доцільно.
Фото Юлії ОПАНАСЕНКО.
