Чому саме Харків став місцем проведення всеукраїнського форуму євромайданів та які історичні рішення було прийнято під час його роботи — невідомо навіть після закінчення цього широко рекламованого опозицією заходу. Але очевидно одне — нічого конструктивного в життя міста зібрання опозиційних активістів не внесло, хіба що змусило місцеву владу організувати на вулицях і площах міста багатолюдні маніфестації трудящих, які засвистали й затаврували гаслами доморослих євроінтеграторів.
Утім, однієї із цілей просування майданів за територію Хрещатика все-таки було досягнуто. В Харкові на два дні порушилося стабільне, розмірене життя. Біля сотні затятих поборників чергової революції в Україні кружляло стільки само журналістів, просто зівак і всяких любителів вуличних бійок і провокацій, а все це дійство змушений був оберігати не один міліцейський підрозділ.
...Сьогодні Харків — один із регіонів України, що найдинамічніше розвивається. Так, нині це вже не той науковий і промисловий центр, що був якихось два десятиліття тому. Але потенціал великого мегаполіса збережено, і сьогодні тут є робота не тільки для харків’ян, а й для багатьох приїжджих із різних куточків країни, особливо для молоді. Успішно розвиваються ІТ-технології, створюється багато сучасних підприємств, плідно працюють багатотисячні промислові колективи, нарешті, завжди можна знайти роботу на будівництвах або міських ринках. Рівень життя один з найвищих у країні. Напевно, саме тому Харків проти всяких революцій і страйків, що, як показує вітчизняний історичний досвід, тільки погіршують життя населення.
Деякі ЗМІ розповідали протягом минулих вихідних, як у Харкові громлять церкви, де зібралися учасники єврофоруму, закидають петардами вуличні зібрання і навіть рознесли мобільну приймальню народного депутата від «Свободи» І. Швайки. Але чомусь при цьому замовчувалося, що делегатів видворили з актового залу одного з харківських технікумів, бо ті орендували приміщення не як борці за щастя народне, а як ... свідки Єгови.
Увесь цей навколополітичний балаган справді мав місце. Але зазначу: міліція миттєво припиняла будь-які провокаційні дії і до великої крові справа не дійшла: комусь підбили око, за кимсь поганялися вулицями, душ 20 доправили до райвідділів міліції.
Але ж планувалося зовсім інше — заявити вчергове на всю країну, на цілий світ, як на сході країни влада та її підручні міліціонери жорстоко розправилися з прихильниками свободи й демократії. Отже, не порадитися хотіли добродії, а вкотре побитися й організувати чергове побоїще мирного населення міліцією.
Не вийшло. А про інші підсумки форуму нічого не відомо, нелояльну пресу на цей захід і на поріг не пускали, а ті колеги, які побували в залі наради, нічого істотного у своїх звітах не повідомили. Тож багато галасу даремно.
Харків, 11 січня 2014 року.
Біля пам’ятника Т. Шевченку відбувся мітинг на підтримку чинної влади.
Фото В’ячеслава МАДІЄВСЬКОГО (Укрінформ).
