На Черкащині 9 березня, у 206-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка, розпочалися урочисті заходи з ушанування пам’яті великого сина українського народу.

У Моринцях і в Керелівці-Шевченковому, у Каневі і Чигирині, у Корсуні та Умані відбулися громадські віча, шевченківські читання, святкові академії. 10 березня, у 159-ті роковини смерті Великого Кобзаря, на могилі поета у Каневі прозвучав безсмертний «Заповіт» Пророка та відправлено поминальний молебень.

У Черкасах урочистості розпочалися з поетичного челенджу «Мій Кобзар». Голова облдержадміністрації Роман Боднар, прийнявши естафету від свого колеги з Херсона Юрія Гусєва, прочитав у соціальній мережі невмирущі Тарасові рядки.

Зокрема, у музеї «Кобзаря» Тараса Шевченка черкащани та гості міста знайомилися із щойно відкритою художньою виставкою «Митці Черкащини у вінок шани Великому Кобзареві». Це вже традиційна, дванадцята за ліком експозиція, яку художники краю готують до щорічного культурологічного проекту «Тарасове березілля». Цього разу на виставці представили свою шевченкіану із 73 робіт 40 черкаських митців.

— Я завжди з великим хвилюванням готуюся до «Тарасового березілля», — поділився голова обласної організації Національної спілки художників України Іван Фізер.  — Здається, Шевченко-художник пильно дивиться на кожного з нас і запитує: як працював, чого досяг, чим прислужився своєму народові...

У Чигирині, у парку імені Тараса Шевченка, біля погруддя Кобзаря громадська організація «Народна рада Чигиринщини» вшанувала пам’ять генія українського народу читанням віршів, піснями на слова «апостола правди і любови». У Корсуні-Шевченківському громадськість міста, студенти місцевого педагогічного коледжу імені Тараса Шевченка, учасники АТО та ООС поклали живі квіти до пам’ятника поету і відвідали тематичну виставку, організовану державним історико-культурним заповідником.

Заходи, присвячені пам’яті Великого Кобзаря, триватимуть на його батьківщині до 22 травня — дня, коли прах Великого Українця навік повернувся з північної холодної чужини в рідну землю.

Лідія ЛІСОВА.

Фото Юлії Жадан.

Івано-Франківськ:

Пам’ятнику Тарасові Шевченку в селі Шешори Косівського району виповнюється 55 років. Історія його встановлення надзвичайно цікава та демонструє, як тодішній режим чинив опір будь-яким проявам згуртування навколо національної ідеї. Подія в Шешорах 1965-го стала, за словами В’ячеслава Чорновола, першою відкритою акцією проти тоталітарного комуністичного режиму після розгрому УПА.

Ще в далекому 1914 році за козацьким звичаєм у центрі села насипано могилу, що символічно нагадувала канівську Кобзареву. Пізніше, в 1930-х, виготовлено погруддя Тараса Шевченка, яке зруйнували в Другу світову війну.

Лише за третім заходом у 1965-му вдалося встановити на постаменті бюст роботи відомого скульптора й народознавця Івана Гончара. Перед тим виникли проблеми з його урочистим відкриттям 
8 серпня, бо компартійне керівництво в Косові заявило, що немає постанови ЦК КПУ про спорудження пам’ятника і дозволу на його відкриття.

Щоб зірвати свято, міліція перекрила всі дороги до Шешорів, але тисячі людей пробралися в село обхідними стежками. Тоді міліція взяла в облогу пам’ятник. На деякій відстані від пам’ятника було встановлено сцену. Відбувся мітинг, на якому виступив В’ячеслав Чорновіл та різко засудив антинародні дії комуністичної влади й радянської системи. Завдяки захисту тисяч людей він тоді уникнув арешту.

На урочистості до Шешорів прибули й інші діячі краю та України: Тарас і Зеновія Франки — син і онука Івана Франка, літературознавець, лауреат Шевченківської премії Федір Погребенник, телеведуча Тетяна Цимбал, науковець Михайло Косів, дисидент і краєзнавець Петро Арсенич. Про них у таємному донесенні повідомлялося, що ці люди прибули для підігрівання націоналістичних настроїв.

Пам’ятник формально відкрили наступної неділі, 15 серпня, в урочистому радянському дусі.

Головою сільради в Шешорах тоді був Володимир Михайлюк. Його онука Ольга Гарасим’юк каже, що історія встановлення погруддя Кобзаря в родині добре відома.

«Дідусь розповідав, що його покликали «відповідні органи» й дали шанс не відкривати пам’ятник, аби зберегти посаду. Прийшов додому, в хаті — чотири малі сини й дружина. Цілу ніч говорили двоє, вранці бабуся сказала:

«Йди, чоловіче, і завершуй справу». Обоє добре розуміли, що дідусь втратить роботу, це в кращому разі. Так і сталося, але Тарас височіє в селі», — поділилася спогадами Ольга Гарасим’юк.

«Погруддя Кобзаря робив Іван Гончар, а на сам постамент не було цементу. Дідусь поїхав до голови райкому. Став просити, аби виділили матеріал. Мудрий керівник, Сіглер, спитав: «Скажи правду, Володимире, кому пам’ятник будуєте, бо чує моє серце, що не вождю». «Кобзарю споруджуємо», — відважився голова сільради. Чоловік вислухав і сказав: «Ми, євреї, якби мали такого Шевченка, то золотий постамент би поставили». І виділив цемент», — розповідає Ольга.

Загалом на Прикарпатті роковини Тараса Шевченка відзначили різноманітними заходами: відбулися тематичні виставки, урочисті концерти й віча, молебні в храмах. В облцентрі під супровід муніципального оркестру організували урочисту ходу до пам’ятника Тарасові Шевченку.

Святкування продовжили на Вічевому майдані, де всі охочі могли долучитися до Шевченкового слова.

«Тарасове слово — ніби маркер на українське колективне підсвідоме мислення. Його твори не завжди вповні розуміють іноземці, яким би здібним не був перекладач. Бо сакральне значення передати важко», — зазначив письменник Степан Процюк.

Суми:

На Сумщині відбулися заходи з нагоди річниці світоча української нації, котрий ще за свого життя став її пророком. Область багато що пов’язує з життям та творчістю Тараса Шевченка. Він побував у Сумах, Кролевці, Лебедині, Конотопі, Глухові та Ромнах. А у 1861 році маршрут похоронної процесії, що вирушила з Петербурга до України, також проходив територією Сумщини. У 1918-му в Ромнах встановили монументальний пам’ятник Кобзареві роботи видатного скульптора Івана Кавалерідзе, який вважається одним із перших у світі.

В урочистостях з нагоди роковин Кобзаря взяли участь митці, військовослужбовці, представники органів влади та рядові жителі області. Відбулися літературно-музичні заходи, виставки та тематичні вечори, покладання квітів та мітинги. Оратори говорили про невмирущість Шевченкового слова та безцінність його спадку.

Володимир ЧЕРНОВ.

Фото sm.qov.ua

Луцьк:

Півтисячі мешканців обласного центру прийшли 9 березня до пам’ятника Тарасу Шевченку на культурно-мистецьке дійство «Нас гуртують думи Кобзаря», приуроченого до 206-ї річниці від дня народження великого поета.

У рамках урочистостей відбулися дві акції: «Прийди зі своїм «Кобзарем» та «Коло Тарасового слова». Майже два десятки читців декламували твори Т. Г. Шевченка, а хоровий колектив Луцького коледжу культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського виконав пісні на його слова. Подія відбувалася біля пам’ятника Тарасові Шевченку, відкритого рівно чверть століття тому й спорудженого за народні пожертви, зібрані в дуже важкі для нашої країни часи.

Серед присутніх — і депутат Верховної Ради України другого скликання Ростислав Чап’юк. Він прийшов сюди з портретом Шевченка, який намалював у 1931 році його батько — Степан Микитович. Йшов йому в ту пору 21-й рік, був сиротою. Зважитись на такий вчинок у часи, коли в Польщі переслідувалося все українське, а Шевченко був під забороною, вимагало великої мужності. Бентежних історій, пов’язаних із Кобзарем, того дня почув багато. Наприклад, мама Тетяни Мельничук жила в Попасній Луганської області, де нині точаться бої. По «Кобзарю» 1947 року випуску, який вона принесла на врочистості, вчилася сама Тетяна, її діти, а тепер — онуки. То, скажіть, хіба вони можуть не любити Україну?!.

Максим СОЛОНЕНКО.

Житомир:

206-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка відзначили житомирські шанувальники геніального Кобзаря. Біля пам’ятника поету від самого ранку зібралися представники патріотичних організацій, студенти та викладачі міських вишів та просто небайдужі містяни з квітами. Вони згадували про внесок Шевченка в становлення національної свідомості, декламували його твори українською та іноземними мовами й виконували пісні на слова Кобзаря. На завершення свята присутні заспівали «Реве та стогне Дніпр широкий».

«Тарас Григорович Шевченко — вічний вогонь, який ніколи не згасне в серцях українців», — наголосила очільниця міської організації ВО «Свобода» Марія Бовсуновська.

Оксана ЛУК’ЯНЕНКО.

Фото зі сторінки «Свобода Житомирщини» у Фейсбуці.

Вінниця:

Твори Великого Кобзаря в різній інтерпретації українською та англійською мовами виконали гвардійці військової частини 3008 Національної гвардії України. Програму показали на площі імені Шевченка в центрі Вінниці біля його пам’ятника.

Виступ розпочали музичною композицією «Реве та стогне Дніпр широкий», підготовленою військовим оркестром. За словами його керівника Юрія Дубинчука, звучали п’ять найзнаніших творів Шевченка в сучасному аранжуванні. Не тільки цим гвардійці привернули увагу вінничан.

— До участі в нашому заході запросили студентів-іноземців з місцевого медичного університету імені Пирогова, які знають напам’ять твори Шевченка і читають їх українською, — каже прес-офіцер в/ч 3008 старший лейтенант Анна Лазуренко. — Водночас дехто з наших військових вивчив поезію Кобзаря англійською.

Глядачам, які в той час перебували на площі, чи не найбільше запам’ятався «Заповіт» англійською з уст військової Ольги Костюк та студента-африканця Колінза Такія, який читав той самий твір українською. Приємно вразив солдат Сергій Голота. Він виконав «Заповіт» у стилі реп.

Віктор СКРИПНИК.