У творчому доробку видатного художника-монументаліста, куратора виставки «Україна від Трипілля до сьогодення» Олександра Мельника, відомого за розписами Михайлівського Золотоверхого собору, Церкви Богородиці Пирогощої, масштабними полотнами на релігійну та антивоєнну тематику, — велика серія робіт, присвячених конкретним історичним подіям та діячам. Серед них — картина «Діяння Андрія Боголюбського на Русі» (на знімку), написана 2011-го на основі давньоруських літописів і хронік, які зафіксували факт пограбування і спалення Володимиро-Суздальським князем Боголюбським Києва у 1169 році.

— Його батька, Юрія Долгорукого, «властолюбивого і порожнього» у Києві не любили і не приймали, тож Андрій Боголюбський був лютий на місто, — каже Олександр Мельник. — 1169 року він зібрав коаліцію північних князів та половців, родичів своєї матері — половецької княжни, і рушив із Залісся на Русь. Захопивши Київ, віддав його на пограбування своїм поплічникам.

За п’ять днів нападники спустошили столицю давньоруського держави — вони грабували мешканців, церкви і монастирі. З храмів виносили книги, дзвони, ікони, ризи.

— З цього Андрієвого діяння починається занепад Києва, — продовжує Олександр Мельник. Художник зазначає, що на Русі були міжусобиці, князі змагалися за київський престол, але жодного разу при цьому не руйнували місто і не палили храмів.

Під час походу на Київ Андрій Боголюбський викрав у Вишгороді, що був найближчою до столиці резиденцією великих київських князів, чудотворну ікону Пресвятої Богородиці, привезену з Константинополя. У Борисоглібському храмі міста, яке пам’ятало князів Оскольда і Діра, звідки вирушали у похід на могутній Царгород дружини Олега, Ігоря, непереможного Святослава та керувала державою княгиня Ольга, зберігалася ікона, яка згідно з тисячолітньою традицією була написана самим апостолом Лукою, сучасником Богородиці, на дошці столу, за яким сидів Ісус Христос зі своїми учнями.

Андрій Боголюбський, який, за словами Миколи Костомарова, «зруйнував Київ з усім тим, що споконвіку було святим для всієї Русі», таємно вивіз до Володимира ікону, надзвичайно шановану не тільки у Вишгороді, а у всій державі, з різних куточків якої до святого образу приходили прочани. У Володимирі Боголюбський намагався зробити другий Київ — із Золотими воротами, Успенським собором, і проголосити тут незалежну від Київської митрополію, та отримав від Константинополя відмову.

В історії російської церкви стверджується, що дорогою з Вишгорода князю приснилася Мати Божа і наказала йому везти ікону до Володимира, де її перейменували на Володимирську. Цей міф став навіть темою для російського іконопису. Тепер Вишгородська (Володимирська) ікона — найголовніша святиня Росії. У Володимирі вона пробула 235 років, потім її перевезли до Москви. За радянської влади, до 1999 року, образ зберігався у Третьяковській галереї. Коли святиню передавали церкві, у руках патріарха Алексія ікона тріснула.