Кажуть, що життя схоже на зебру — смужка біла, смужка чорна. Багато чого трапляється з кожним із нас, і щось нам подобається, а щось ні. Всі ми прагнемо розтягнути білу смугу в житті якомога ширше, а чорну проскочити якнайшвидше.

Ми природно прагнемо позитивних вражень та переживань, цікавих подій, радісних сюрпризів. Та буває, що проблеми ніби стають у чергу, щоб не дати нам радіти життю. Тим прикріше, коли часто-густо людина розглядає якусь побутову дрібницю як глобальну катастрофу (мабуть, чи не кожному це знайоме), надає їй неадекватно серйозного значення.

Крім того, зазвичай люди під тиском негативних новин чомусь звикають концентрувати свою увагу саме на негативі. Помічали таке? Нас це, природно, дратує, пригнічує. Тож прості життєві радощі ми вже не помічаємо. І тоді виникає своєрідне зачароване коло, життя стає геть безрадісним.

А ще деякі люди все життя покладають на досягнення якоїсь примарної мети, яка начебто має зробити їх щасливими. Та поки вони напружуються і віддають усі сили для досягнення цієї мети, повз їхню увагу пролітають реальні хвилини радості та щастя. Ви не серед таких, друзі?

Явище щастя вивчається такими науками, як філософія, етика, психологія, а також богослів’ям. Фізіологи вивчають щастя в тісному зв’язку з так званими гормонами щастя — ендорфінами, серотоніном тощо. Протягом тисячоліть тема щастя дає широкий простір для творчості поетам, художникам, музикантам, артистам. І, безперечно, кожна людина на життєвій дорозі з усіма її радощами і турботами неодмінно зустрічає на цьому шляху своє маленьке Велике Щастя.

Мудреці кажуть, що велика радість і щастя в житті — це вміння помічати його маленькі приємності. Краса природи, тепле сонечко, веселий дощ, прогулянка з коханою людиною, з дітьми, гарна музика, цікава книжка, щира розмова з другом, та зрештою, смачна страва — прості та доступні для кожного моменти. Відчуття щастя, радості, погодьтеся, приносить і улюблена справа. Із цим не посперечаєшся. Ми часто чуємо, що життя — головна цінність людини. Та, на жаль, усвідомлюємо це найчастіше під час якихось великих катастроф чи війн. Тому маємо цінувати кожну можливість порадіти своїм щоденним маленьким перемогам, корисним справам, порадіти просто тому, що ми живемо.