Виявляється, ляльки можуть оживати.
Так каже виготовлювачка ляльок Юлія Топчиєва. Цим вона займається вже 17 років і перейняла професію у батька Олександра Миколайовича, а він пропрацював у Луганському театрі ляльок близько 30 років. Юля виросла в батьковій майстерні, й іншого шляху в професію в неї наче і не було.
Сотня виготовлених нею ляльок жестикулюють, ворушать вухами, танцюють, гримасують, моргають. Над цим працюють художники-конструктори. Вони створюють кістяк, а Юля — «тіло», одяг, зачіски і характер персонажа. Іноді лялька впирається! Їй робиш обличчя, а вона його не приймає, надаєш відповідний до ролі вираз очей — не виходить! Часом ляльки починають «бешкетувати».
— Ставили в нас виставу «Пригоди Каштанчика», — розповідає Юлія. — Один з головних його персонажів — Пацюк. Така проноза в панталончиках і в чепчику. Що він у нас витворяв, поки ми його виготовляли! Наприкінці дня залишаємо його, йдемо додому. Вранці відкриваємо майстерню, а він лежить на столі, розкинувши лапи в панталонах, немов непритомний. Іншим разом знаходили його в кутку кімнати. Як він туди потрапив? Під час роботи він ніби випадково скидав зі стола якусь деталь або навпаки підтягував її до себе. У виставі Пацюк був негативним героєм, але ми його любили. Непросто далося нам створення образів трьох пінгвінів. Кожен жив власним життям. Найменший — найспокійніший, а двоє інших, особливо старший, просто капосники. Вони й за сценарієм були негативними, а в майстерні поводилися просто жахливо.
У репертуарі Луганського театру ляльок є кілька вистав за Гоголем — «Ніч перед Різдвом», «Шинель», «Панночка». При виготовленні ляльок для них у майстерні чекали на якусь чортівню. Що цікаво, саме з Чортом вдалося подружитися, й у роботі з ним сюрпризів не виникало. Хоча Чорт був такий, як треба, — хитрий, підступний, непередбачуваний, але поводився тихо. А от коли готували «Шинель», перешкоди виникали на кожному кроці. Наприклад, коли художник виліпив голову, обличчя головного персонажа Акакія Акакійовича й став виливати скульптуру для пап’є-маше, все просто розсипалося, розпливлося. Виявилося, у мішку замість гіпсу була крейда. Довелося все переробляти, кілька разів. Гоголь справді непростий автор.
З Акакієм Акакійовичем (на знімку) довелося познайомитися. У театральному сховищі ляльок — тиша й спокій. І раптом з-за стелажів виходить карлик з хитрим обличчям. Хранителька костюмів Фаїна Носова стоїть поруч і непомітно оживляє маріонетку.
— Я коли почала тут працювати, спочатку навіть боялася залишатися з ляльками наодинці, — посміхається Фаїна. — Коли на тебе звідусіль дивляться очі, починаєш вірити, що ляльки мають душу, а як тільки ти підеш і вимкнеш світло, вони почнуть своє життя. Нині про це вже не замислююся. Звикла.
Сьогодні в сховищі живуть понад 400 ляльок.
Луганськ.
Фото автора.
Лялькарка Юлія Топчиєва.
