Коли по радіо звучать голоси Діани і Василя Матющенків, рука мимоволі тягнеться до приймача, щоб додати гучності. Самобутня й водночас глибоко народна манера виконання цих артистів не залишає байдужим нікого, хто кохається в українській пісні.
Здається, пісня лине не просто з вуст, а з сонячної душі. Дякувати Богу, дует звучить на всю Україну нерідко. У золотому фонді національного радіо — 35 пісень у їхньому виконанні.
А живе подружжя на Черкащині у районному містечку Городище, неподалік знаменитої української столиці садівництва, симиренківського Млієва. Василь Панасович родом із Тальнівського району, Діана Григорівна — з Полтавщини. Городище давно стало для них домівкою. Куди б не водили їх співочі шляхи, завжди поверталися до затишного міста над тихою Вільшанкою.
— Познайомилися ми і одружилися під час роботи у Черкаському народному хорі, — каже Василь Панасович. — Керував тоді колективом легендарний Анатолій Пашкевич. Це були 1970-і роки. Тоді зазвучали на всю Україну знамениті «Степом, степом...», «Мамина вишня», чудові обробки народних пісень. У хорі працювати було цікаво, однак ми відчули, що наш шлях — пісенний дует.
Нагода випробувати власні сили невдовзі з’явилася. Подружжя Матющенків запросили працювати в Городище. З агітбригадою вони виступали у сільських клубах, на полях і фермах, відточували майстерність. Потім взяли участь у популярному радіоконкурсі «Золоті ключі» і відразу стали переможцями. Талановитий дует показало республіканське телебачення у програмі «Сонячні кларнети». Затим — центральне, у Москві.
— Нас помітили, запросили на Житомирщину, — продовжує Діана Григорівна. — Ми були солістами чудового ансамблю пісні і танцю «Льонок». У плані професійного зростання дуже допоміг керівник колективу народний артист України Іван Сльота. А потім... У 1982 році ми отримали запрошення в Черкаси, до новоствореного ансамблю української пісні «Росава» облфілармонії. У 1988-му переїхали працювати до Вінниці. 1991-го повернулися до Черкас, працювали як солісти-вокалісти. Скрізь нас оточували прекрасні талановиті люди. Згадуємо їх з великою радістю.
Вокальний дует Діани та Василя Матющенків подарував людям понад три тисячі концертів. Сольні виступи проходять під девізом «Любов і пісня — долі два крила». У їхньому репертуарі більше 200 пісень. Переважно це українські народні. Є твори на вірші Тараса Шевченка і Василя Симоненка, сучасних авторів. У національній музичній академії в Києві щороку проходять концерти пам’яті Дмитра Луценка. Участь у них, на запрошення його дружини, бере і дует Матющенків. Співають пісні на слова поета: «Гуси летіли», «Любисток», «А мати ходить на курган»...
Дуже популярна пісня самодіяльного черкаського автора Юрія Радченка «А я все не вірю, що мами у мене нема». Вона сумна, але її часто просять виконати на концертах. З цим твором стали лауреатами першого фестивалю родинної творчості «Мелодія для двох сердець», який проводять Світлана і Віталій Білоножки.
— Ми виступали й у Росії, Польщі, Німеччині, Британії, Югославії, Молдові, — каже Василь Панасович. — Поталанило шість літ співати з Раїсою Кириченко. Брали участь у концертах з Дмитром Гнатюком, Беллою Руденко, Анатолієм Солов’яненком, з тріо сестер Байко, Софією Ротару... Є компакт-диск, де записані кращі дуети України, там і три наші пісні.
З теплотою згадують концерти у Черкаському облдрамтеатрі. Завжди приходило багато глядачів. Директор закладу Володимир Осипов жартував: як обвалиться балкон — він відповідальності не несе. Матющенки вдячні також черкаським художникам Олександрі Теліженко та Галині Грабовській за чудові сценічні костюми.
Проживши 23 роки у Черкасах, Матющенки оселилися у Городищі. Не призвичаїлися до п’ятого поверху. Співочі птахи прагнуть простору, де і співається радісніше. Придбали у Городищі затишний будинок. Переїхали шість років тому. Їхня оселя, мов писанка, садиба — квітучий сад. Василь Панасович каже, що як викосить вранці росяну траву, то відчуває справжнє блаженство життя! Коли достигає виноград, щедро пригощають сусідів і знайомих. Квіти — велика втіха Діани Григорівни. Навесні у її квітнику чарують очі тюльпани, півонії, влітку — лілії, петунії, троянди, восени — чорнобривці та жоржини... Хто заходить в гості, кажуть, ніби в рай потрапили! А гостям тут завжди раді. Всім подобаються пухкі вареники, приготовані доброю господинею Діаною Григорівною.
Матющенки ведуть тихе, розмірене життя. Завжди поруч — мудрий кіт Масик і вірна собачка Біма. Василь Панасович любить газети і радіо, Діана Григорівна більше шанує телебачення. А разом отримують повну картину культурного життя. І радіють, коли на естраді з’являються нові голоси і талановиті виконавці.
За багаторічну працю держава відзначила Діану Григорівну орденом княгині Ольги, Василя Панасовича — орденом «За заслуги». Навіть з усіма доплатами пенсії отримують зовсім невеликі, особливо зважаючи на нинішні ціни. Проте не нарікають. Адже мають найвищу нагороду — всенародну любов. Отримали звання почесних громадян Черкас і Городища, відзнаку «За заслуги перед Черкащиною». Охоче відгукуються, коли земляки запрошують узяти участь у святкових заходах. І кожен їх виступ проходить під вдячні оплески і дружні вигуки «Браво!»
Володимир ЧОС, Лідія ТИТАРЕНКО.
Черкаська область.
На знімку: подружній дует Діани та Василя Матющенків.
Фото з родинного архіву героїв публікації.
