Голова Бахмутської РДА Тетяна Єрохіна (у центрі) під час проведення наради з представниками ДСНС.

У Бахмутському районі Донеччини, що межує з окупованою територією, кілька населених пунктів розташовані впритул до лінії зіткнення. Але попри пов’язані з цим напругу та складнощі, район, у тому числі й прифронтова його частина, живе, працює, і його служби життєзабезпечення функціонують у штатному режимі. Місцева влада в повному обсязі надає мешканцям усі послуги, що визначені державою. Про це розповідає голова Бахмутської райдержадміністрації Тетяна Єрохіна.

— Серед населених пунктів Бахмутського району, що розташовані на лінії розмежування, — місто Світлодарськ, селища Миронівське, Луганське, Новолуганська сільська рада та Кодема, — каже очільниця райдерж-адміністрації. — Дещо вглиб району — Часів Яр і Калинівська селищна рада. Загалом майже 20 тисяч жителів проживають у цих містах і селищах, і завдання виконавчої влади полягає у наданні якісних освітніх, медичних і соціальних послуг та охопленні мешканців усіма видами соціальної допомоги.

— Які проблеми ускладнюють надання цих послуг і допомоги мешканцям району?

— Тривалий час на ситуацію негативно впливає відсутність сталого транспортного сполучення з містом Бахмут, де розташовані Центр первинної медико-санітарної допомоги й управління праці та соціального захисту.

Уже більш як півроку ми працюємо над тим, щоб запустити транспортне сполучення між населеними пунктами до Світлодарська, де розташована лікарня вторинного рівня. Було враховано зауваження з боку регуляторної служби. Нині ця робота перебуває на фінішній прямій, і найближчим часом проходитиме конкурс серед перевізників.

Проте ті послуги, які необхідно людям отримувати, ми надаємо. Зараз Центр первинної медико-санітарної допомоги має амбулаторії та фельдшерські пункти, відвідувачі яких, згідно із законодавством, отримують послуги за переліком, визначеним Національною службою здоров’я України. Свого часу гостро постало питання надання якісної медичної допомоги на базі денного стаціонару в селищі Миронівському. Багато хто потребує медичного обслуговування у стаціонарі, і з районного бюджету було виділено кошти на утримання з березня штатної одиниці медичної сестри. Тепер пацієнти можуть звернутися до медпрацівника та отримати всі необхідні процедури.

Вважаю, що це був важливий і правильний крок з боку районної ради і райдержадміністрації. Крім того, до нашого обслуговування належить територія військово-цивільної адміністрації у селищі Зайцеве. На території ВЦА, безпосередньо поруч із лінією розмежування, розташовано село Жованка, мешканці якого теж отримують медичні послуги. В разі потреби звернутися до вузького спеціаліста за направленням лікаря на автотранспорті центру МСД людину доправлять до Світлодарської лікарні, яка також обслуговує цю територію.

Гострим залишається питання транспортного сполучення з прифронтовими селами Травневе та Гладосове. Але на сьогодні, завдяки міжнародній організації ADRA, діють так звані соціальні рейси, і раз на тиждень до Бахмута з Травневого та Гладосового курсує автобус. Ця практика була започаткована Бахмутською райдержадміністрацією, потім допомагав у цих питаннях Міжнародний Червоний Хрест. Тепер взяла на себе цю місію ADRA, за що керівництво РДА їй дуже вдячне. Адже мешканці обох прифронтових сіл тепер мають змогу виїжджати у справах до Управління праці та соцзахисту, Ощадбанку, державних установ, та й до міста зробити закупки.

У нас з відділенням Ощадбанку є домовленість, що ті, хто приїжджає з віддалених населених пунктів, можуть, скориставшись нагодою, здійснити всі операції без черги. Згідно з укладеною з банком угодою про співпрацю таких відвідувачів особисто супроводжує банківський офіс-менеджер, який допомагає їм за цей короткий час перебування у місті вирішити всі їхні питання.

До Травневого та Гладосового двічі на тиждень виїжджає фельдшер Центру первинної медико-санітарної допомоги, де обстежує мешканців, надаючи їм необхідну допомогу. Адже в цих селах фельдшерські пункти розташовано біля самої лінії розмежування, і перебувати там постійно для медпрацівників  небезпечно.

Щоправда, питання фінансування Новолуганською сільською радою медичних послуг фельдшера у прифронтових населених пунктах, попри попередню домовленість, досі є відкритим. Уже два місяці ми ведемо перемовини з керівництвом сільради, але досі безрезультатно. Сподіваюся, що депутати Новолуганської сільської ради на чолі з її головою нарешті зрушать вирішення цього питання, розуміючи, що мешканці прифронтових селищ повинні мати такі самі умови життя, як і всі інші.

— Як відбувається відновлення інфраструктури в прифронтових селищах?

— Питання відновлення шкіл, дитсадків, будинків культури ускладнено тим, що, на жаль, прифронтова територія не отримує повною мірою власних доходів із бюджету, оскільки діють пільги на плату за землю несільськогосподарського призначення. Відтак, оскільки бюджети прифронтових населених пунктів є дотаційними, відшкодування йде насамперед з районного бюджету. Адже ми не можемо залишити ані школи, ані дитячі садки поза увагою. У найближчих наших планах — відремонтувати покрівлю Миронівської школи № 1, яка постраждала від обстрілів. За допомогою обласного матеріального резерву, з якого були повністю надані матеріали на покрівлю, я впевнена, ми цієї весни її відновимо.

Цими днями я зустрічалася з представниками Управління Верховного комісара ООН з питань біженців, і ми обговорили, які проекти втілюватимемо на території району. Головне — діяти на умовах співпраці та співфінансування: влада, міжнародні організації та громада — і це неодмінно дасть певні результати.

Забезпечувати життєдіяльність прифронтового району насправді непросто. Адже є різний рівень повноважень у суб’єктів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування. На жаль, обсяг бюджету залишає бажати кращого. Але є певні реалії, і тому тільки завдяки співпраці та порозумінню ми зможемо зробити життя людей кращим.

— Наскільки тісно налагоджена комунікація з мешканцями? Що показують прийоми, і які питання є найактуальнішими та найважливішими з точки зору населення?

— Найбільше людей хвилюють питання відновлення житлових будинків, ремонту доріг і повернення до повноцінного життя. Щоб жителі мали змогу, незалежно від місця їхнього проживання, отримати медичні, соціальні, освітні, культурні послуги. І коли під час зустрічей ти як керівник роз’яснюєш шляхи вирішення питань, то приходить спільне розуміння завдань і цілей. Звичайно, не все в наших силах. Гострим, наприклад, було питання шляхопроводу до селища Роти. На одній із зустрічей люди скаржилися, що нікому немає діла і ніхто цим не опікується. Ми звернулися до області, приїхали представники облавтодору, і вже сьогодні укладено договір на виготовлення проектно-кошторисної документації. Коли вона буде на руках, тоді можна визначити вартість робіт і, відповідно, шукати джерела фінансування. Якщо ми зробимо цей шляхопровід, то можна буде надалі говорити й про ремонт дороги загалом.

Зараз ми також ведемо перемовини щодо ремонту мосту в районі селища Миронівське. За словами мешканців, у дощову погоду шкільному автобусу буває складно долати цей міст. Ми спілкувалися з керівниками підприємств Миронівського, з фермерами й дійшли домовленості, що спільними зусиллями міст відремонтуємо.

Отже, з усіх питань, що хвилюють людей, я маю твердий намір достукуватися до обласного керівництва й до столиці, звертаючи увагу на потреби мешканців. За час свого керівництва районною держадміністрацією я побувала в усіх населених пунктах, вислухала всі проблеми, і в рамках своїх повноважень, сподіваюся, ми допоможемо людям.

Донецька область.

Фото Бахмутської РДА.