На знімку: полковник у відставці Михайло Єрлін виступає на тематичному вечорі на його честь у Волинському краєзнавчому музеї.
Цього невисокого поважних років чоловіка можна побачити на всіх заходах, які проводяться в Луцьку з нагоди річниць визволення міста, області, України. Не кажучи вже про День Перемоги, коли він, вдягнувши офіцерський кітель з орденами, поспішає на Меморіал «Вічної слави». Фронтовиків залишилося зовсім мало, тож Михайло Тимофійович Єрлін за всіх полеглих на війні і відійшовших у засвіти бойових побратимів радіє тому великому дню, про який вони мріяли в окопах під розриви ворожих снарядів, мін, бомб, страшний свист куль.
Народився Михайло Єрлін 9 грудня 1925 року у багатодітній селянській сім’ї в селі Лебедево Тогучинського району Новосибірської області. У 1936-му сім’я залишилася без батька (репресували). Щоб хоч якось вижити, Михайло, закінчивши 5 класів сільської школи, вимушений був працювати. Був пастухом, конюхом, орав, сіяв. У жовтні 1942 року добровольцем пішов до лав Червоної армії.
Спочатку Михайла зарахували в окремий лижний батальйон автоматників, який готували для роботи в тилу ворога. Згодом навчався у 17-му окремому полку зв’язку. В червні 1944 року його відправили на фронт у 15-ту дивізію 69-ї армії, у складі якої визволяв місто Ковель. На зустрічах з молоддю часто пригадує, як йому доводилося приносити пошту просто в окопи, з яким нетерпінням чекали вісточки з дому солдати, якою була їхня радість — отримати дорогоцінний трикутничок. Але часто адресати вибували, так і не дочекавшись листа від рідних, війна не шкодувала нікого. Було боляче все це переживати.
Згодом воював у полку зв’язку третьої танкової армії. У її складі визволяв Польщу, форсував річки Одер, Шпрее, штурмував Берлін, визволяв Прагу.
З 1945-го по 1949-й служив у Центральній групі військ, розміщених в Австрії, Румунії, Угорщині. З 1949 року був переведений на службу у місто Мукачів. Тут був призначений старшиною навчальної роти. У липні 1950 року йому присвоїли офіцерське звання — молодший лейтенант. З травня 1951-го по листопад 1959-го служив у групі військ у Німеччині. У 1960 році був переведений на службу на території СРСР у ракетний полк, а в 1962-му — у ракетний полк 43180, який розташовувався на території Волині. З того часу, вже 58 років, живе у Луцьку. У 1969-му після більш як 29 років служби в армії Михайло Тимофійович був звільнений у запас.
Згодом, працюючи у волинському ДТСААФ на посаді інструктора методиста технічних і військово-прикладних видів спорту, Михайло Єрлін підготував сотні молодих лучан до служби в армії, спортсменів-розрядників, кандидатів і майстрів спорту СРСР. Михайло Тимофійович — суддя Всесоюзної категорії з військово-прикладних видів спорту, почесний ветеран України.
Він є одним із засновників Луцької міської ветеранської організації. Постійно обирається у її керівні органи. А 25 років тому заснував ветеранський клуб «Неспокійні серця». Його члени щотижня збираються в міському Палаці культури, щоб спільно цікаво провести години дозвілля, відсвяткувати дні народження, поспівати, послухати поезію.
Кожний захід за участю Михайла Єрліна набирає особливого забарвлення. Він — людина, яка бачила і пам’ятає війну, вміє про неї розповісти так, що кожен із присутніх розуміє, якою страшною вона була і якою великою була наша перемога.
Луцьк.
Фото надано Луцькою міською організацією ветеранів України.
