У четвер, 7 травня, представники прокремлівського Національно-визвольного руху у Твері демонтували дві меморіальні дошки, встановлені на приміщенні нинішнього медичного університету, в якому у радянські часи містилось управління НКВС. Це викликало жорстку реакцію у польському суспільстві.
Дошка польською і російською мовами на вшанування пам'яті поляків – жертв терору НКВС містила напис: "Пам'яті в'язнів табору в Осташкові, замучених НКВС у Калініні, на пересторогу світові – Катинська сім'я". Під цією таблицею завжди з'являлися квіти від польської делегації, яка щорічно на початку вересня відвідувала Твер і польський військовий цвинтар у Мідному з нагоди відкриття некрополю.
Активісти НВР, які реалізували цю показову акцію, заявили, що "дошки перебуватимуть в одного з них удома, але водночас заявили про готовність передати їх громадським організаціям. Свої дії вони обґрунтували, зокрема, посилаючись на минулорічне звернення прокуратури Центрального району Твері до міської влади, щоб ті демонтували обидві дошки, які, за твердженням тодішнього в. о. прокурора, були "встановлені з порушенням законодавства" (помилка в номері будинку у рішенні міськвиконкому від 9 вересня 1991 року про встановлення дощок, а стосовно "польської дошки" ним було стверджено, що зміст її напису "не базується на документально підтверджених фактах").
"Це дуже сумні справи, якщо йдеться про польсько-російські відносини. Там був тиск, щоб демонтувати меморіальну дошку, яка розповідає про очевидні і правдиві справи – присвячена пам'яті знищених поляків. Це прикро, і ми будемо рішуче протестувати у цій справі", – прокоментував ситуацію ІІІ програмі польського радіо віце-прем'єр та міністр культури і національної спадщини Ради міністрів Республіки Польща Піотр Глінський.
Це була перша реакція представника уряду на звернення Ради незалежної профспілки поліцейських Польщі до МЗС країни з проханням "здійснити рішучі кроки, і юридичні, і дипломатичні, які повернуть на місце таблицю, яка є не лише предметом, а й символом пам'яті про співробітників державної поліції і співробітників поліції Сілезького воєводства (ІІ Речі Посполитої. – Ред.)", які стали жертвами сталінських репресій. Звернення вмотивоване також тим, що профспілка брала участь у встановленні цієї дошки у 1992 році. У згадуваному документі профспілка вимагає від міністра закордонних справ "рішучих заходів з цього питання і висловлення прямої незгоди з діями, які прирікають жертв убивств у Калініні на повторне знищення".
На ситуацію відреагували в польському Інституті національної пам'яті – комісія з розслідування злочинів проти польського народу. Його президент Ярослав Шарек в коментарі "Польському Радіо 24" наголосив: "Можна зняти одну дошку, але це не зробить недійсними факти, які знає вільний світ. Цей захід, всупереч ініціаторам, повернеться проти їхніх бажань".
Польський ІНП також виступив з офіційною заявою, в якій протестує проти "нової хвилі затирання слідів Катинського злочину" та підкреслюється, що демонтаж у Твері означає, що "нинішня російська держава вписується у традиції пропагандистських маніпуляцій і злочинів радянського, сталінського тоталітаризму".
Наша довідка
На початку 1990-х років Москва офіційно передала Варшаві документи, які підтверджували факт розстрілу навесні 1940 року на підставі рішення верхівки Політбюро ЦК ВКП (б) 22 тисяч польських офіцерів, які опинилися в радянському полоні після нападу СРСР на Польщу 17 вересня 1939 року (згідно з таємним протоколом до Пакту Ріббентропа-Молотова від 23 серпня 1939 року).
Будучи ув'язненими у радянських таборах у Козельську, Осташкові і Старобільську, вони згодом на підставі згаданого рішення верхівки ВКП (б) були розстріляні пострілом у потилицю, а ця ганебна операція НКВС увійшла в історію як Катинський злочин. Що стосується конкретно Твері (в радянські часи місто Калінін), то колишній начальник управління НКВС Дмитро Токарєв детально описав долю майж 6300 в'язнів Осташкова. Його "одкровення" знайшли підтвердження у дослідженнях істориків російського "Меморіалу", які виявили, що у підвалах УНКВС по Калінінській області розстріляли 6295 польських офіцерів (Війська польського, поліції, військової жандармерії і прикордонної служби), тіла яких були поховані у масових могилах у Мідному.
