Ринок традиційно вважається самодостатньою, саморегулівною системою до досягнення ним певного стану розвитку виробничих відносин, допоки конкуренція, як ринковий механізм, забезпечує рівний доступ учасників до обмежених ресурсів і стимулює достатність товарів, зокрема електричної енергії, на ринку.

Проте механізм конкурентних взаємодій в ринковій економіці не є самодостатнім, адже на ринку присутні гравці, які намагаються вносити корективи у його функціонування. Серед таких гравців і держава, яка зазвичай здійснює економічну політику регулювання.

Із 1 січня 2019 року в Україні почав діяти роздрібний ринок електричної енергії. Повномасштабний запуск нової моделі оптового ринку стартував 1 липня 2019 року.

Запуск Нового ринку — це зобов’язання України в рамках імплементації Третього енергопакета ЄС. Також обов’язковими умовами були співпраця з МВФ та отримання макрофінансової допомоги (500 млн євро) від ЄС у 2019 році.

Реформа ринку електроенергії полягає у тому, що формування ціни на електричну енергію передбачається як на товар. Встановлення тарифів для непобутового (промислового) споживача повинно відбуватися на основі попиту та пропозиції.

Нова модель ринку електроенергії розподіляє компанії на такі, що генерують електроенергію, такі, що її транспортують, а також продають безпосередньо споживачу. Відокремлення діяльності з розподілу та постачання електроенергії позбавило можливості обленерго розподіляти електроенергію та постачати її споживачам самостійно.

Сьогоднішні тенденції свідчать про те, що ринок справді починає змінюватися внаслідок впливу чинників попиту і пропозиції. Водночас не варто забувати, що чималу роль у формуванні нинішніх ринкових цін відіграють не лише об’єктивні фактори, а й зацікавлені особи, пов’язані з цим бізнесом.

Серед ризиків впровадження нової моделі ринку електричної енергії є здійснення учасниками ринку антиконкурентних узгоджених дій з метою утримання цін на високому рівні, а також гра держави на боці монополій.

Протягом перших місяців функціонування нового ринку електричної енергії постачальники і кінцеві споживачі зіткнулися з певними проблемами. Так відбулося збільшення вартості електроенергії для кінцевих споживачів (підприємств).

Виник також дефіцит електроенергії. Причиною дефіциту, як вважають самі постачальники, могло стати те, що генеруючі компанії не бажають постачати електроенергію за низьким тарифом. Зокрема ТЕС продавати електроенергію вночі начебто невигідно, адже «нічний» тариф нижчий за «денний» більше ніж удвічі. За визначенням Анатолія Ціпцюри, ветерана енергетики, сьогоднішня державна тарифна політика в електроспоживанні є недалекоглядною, підтвердженням чому є скасування «нічного» тарифу для юридичних осіб. Через це вони втратили мотивацію споживати електроенергію під час нічного мінімуму навантажень, коли основна генерація — атомні й теплові електростанції, працюючи в базовому режимі, виробляють її практично вхолосту.

Результат таких дій відчуло на собі очолюване автором підприємство. Так, СТОВ АФ ім. Т. Г. Шевченка перевело свій офіс на електричне опалення взимку та здійснювало розрахунок за спожиту електроенергію за «нічним» тарифом з 2018 року. З 1 січня 2019 року «нічний» тариф для підприємства було скасовано всупереч договірним зобов’язанням та здійснюється нарахування по новому. Незважаючи на те, що споживання електроенергії на обігріві офісу зменшилося на 20%, нарахування збільшилися майже на третину: з 50,6 тис. грн до 70,2 тис. грн, і це з площі лише 350 кв. м.

А що говорити тоді про великі промислові об’єкти. Відкриття ринку навпаки повинно було привести до зниження ціни, але, на жаль, у нашому випадку працюють позаекономічні важелі впливу, оскільки цей ринок є монополізованим.

Кабінет Міністрів постановою № 483 від 5 червня поклав спеціальні обов’язки з постачання електроенергії для потреб населення з 1 липня 2019 року по 31 грудня 2020 року на державні енергогенеруючі компанії НАЕК «Енергоатом», АТ «Укргідроенерго» і оператора НЕК «Укренерго». Що буде з 1 січня 2021 року з тарифами на цьому ринку — залишається невідомим до цього часу.

Таким чином, передбачається, якщо тариф на електроенергію для населення не буде піднятий до економічного обґрунтованого рівня, то різниця між цим тарифом і ринковою ціною електроенергії покриватиметься за рахунок додаткової виручки, яку отримають енергогенеруючі компанії в результаті підвищення роздрібних цін для непобутових (промислових) споживачів.

Враховуючи вилучення з ринку електроенергії найдешевшої її частки (виробленої атомними електростанціями), очікується зростання вартості електричної енергії для непобутових (промислових) споживачів ще на 15—30%.

За висновком державного підприємства «Оператор ринку» ціна електроенергії за березень в об’єднаній енергетичній системі України зросла на 11,24%.

Але найбільш сильним ударом по українській економіці став значний стрибок ціни, що відбувся у кінці березня. В останні дні березня на ринку «на добу наперед» ціна стрибнула на 22%. А відносно середньої ціни лютого таке зростання становило аж 37% і це в той час, коли у Європі ціни на електроенергію знижувалися.

Фактично, хоча підвищення ціни нині не стосується побутових споживачів, вони все одно платять за це підвищення, коли купують хліб чи користуються водою тощо.

З нового року тарифи на розподіл також зросли приблизно вдвічі через необхідність купувати всю електроенергію для виробничо-технологічних витрат на ринку «на добу наперед», а не за низькими тарифами АЕС та ГEC через «Гарантованого покупця», як це було в 2019 році.

Зміна тарифів на розподіл призведе до подорожчання електроенергії постачальників за вільними цінами, приєднаних до електромереж обленерго.

Такі чи то непрофесійні чи навпаки занадто «професійні» дії призвели до того, що оптові ціни електроенергії в Україні є найвищими в Європі, так, наприклад, середні ціни на кінець березня 2020 року в євро за
1 МВт/год становили в Україні 43,87, а в Фінляндії — 20,38, Естонії — 24,2, Латвії — 24,2, Литві — 24, Нідерландах — 24,74, Польщі — 37,31, Бельгії — 24,02, Словаччині — 25,47, Чехії — 25,39, Румунії — 29,66.

Відповідно в Європі працюють закони економіки і ринку — коли падає попит, ціна падає аналогічно, але в Україні чомусь ці закони не працюють.

Конкуренція в умовах ринкової системи невпинно рухає прогрес.

Міжгалузева конкуренція — це конкуренція підприємств різних галузей, які випускають різні товари. Через різні умови виробництва у галузях підприємці за однакових витрат капіталу отримують неоднакову масу продукту.

Тому в епоху вільної конкуренції вона набирає вигляду відтоку капіталу з менш прибуткових галузей і накопичення його у більш прибуткових.

Метою міжгалузевої конкуренції є боротьба за вищу норму прибутку.

Таким чином, крім усіх інших негараздів енергетичного ринку, його зарегульованості скасування «нічного» тарифу фактично призводить до перекачування коштів з інших галузей (промисловості, сільського господарства) в енергетику та отримання структурами цього монополізованого ринку невиправданих прибутків. При цьому собівартість виробленої продукції у суміжних галузях за рахунок збільшення ціни на електрику підвищується, а їх конкурентоспроможність знижується.

Сподіваюся, що належна імплементація нової моделі ринку електричної енергії та відповідальне ставлення її постачальників до своїх обов’язків все ж таки відкриє споживачам можливість обирати найбільш вигідні для себе пропозиції на цьому ринку і сприятиме виведенню ціни на електроенергію на адекватний рівень, прийнятний для всіх його учасників.

Ну і головне — Антимонопольний комітет України повинен урешті відійти від пасивного споглядання за ситуацією з формування тарифів на електроенергію та починати діяти.

Олег СУПРУН, доктор економічних наук, депутат Харківської обласної ради, заслужений працівник сільського господарства України, директор СТОВ АФ ім. Т. Г. Шевченка.