Начальник міжрайводгоспу Валерій Щербань обговорює майбутнє проекту із головою Іванівської РДА (праворуч) Юрієм Іваницею.
 


Установка для виробництва гіпохлориту.

Якісний продукт уже за околицею, та п’ють солону гидоту

Якісна та безпечна вода для пиття у сотнях сіл степової Таврії — страшенний дефіцит (звичайно, окрім тієї, що в пляшках продають). Мінеральних солей та заліза у тій субстанції, яку подають з артезіанських свердловин, у три-п’ять разів більше від норми, і корисною для здоров’я її аж ніяк назвати не можна. Тому мешканці Іванівського району Херсонщини із нетерпінням чекали, коли тут нарешті стане доступною очищена дніпровська вода. Добиралася вона довго — десятиліття. А коли дійшла, то в деяких населених пунктах від неї... відмовилися.

Ще 1989 року в краї почали будівництво так званого групового водоводу, який мав привести воду з Дніпра через Каховський магістральний канал до Іванівського району. Але через безгрошів’я проект то зупиняли, то знову розморожували. Тож тільки в 1999-му райцентр Іванівка й іще п’ять сусідніх сіл із населенням майже дев’ять тисяч осіб її таки отримали. Далі справа рухалася швидше, і друга черга водоводу пролягла поруч із селами Агаймани, Шотівка, Веселівка, Трохимівка, Благодатне, Першотравневе, Дружбівка. Здавалося б, підключай вуличні мережі до труби, й пий собі гарну воду в своє задоволення. Аж ні: з усіх перерахованих населених пунктів на це зважилися лише два — Веселівка й Трохимівка. У інших як тік з кранів солоний «коктейль», так і тече!

Безпечно й дешево, але хотілося безплатно

То в чому ж справа — можливо, є сумніви в якості продукту з водоводу? Автор цих рядків особисто побував на об’єкті. Й переконався, що запаси дніпровської води є в достатку, а процес її транспортування й зберігання жорстко контролюють. Начальник дільниці Іванівського групового водоводу Олександр Мельничук нічого не приховував: показав і резервуари чистої води на 6600 кубометрів, і хіміко-бактеріологічну лабораторію, де щодоби перевіряють її склад. На об’єкті тепер навіть відмовилися від використання хлору для знезараження води, і використовують замість цього менш шкідливий для людського організму гіпохлорит. Причому не закуповують його, а самі виробляють зі звичайної солі.

«Мали склад хлору на десять тонн, який зберігали у захищених спецконтейнерах. Вони там лежать і досі, а натомість самі виробляємо до сотні кілограмів гіпохлориту на спеціально придбаному устаткуванні. Це у чотири рази дешевше, ніж рідкий хлор, і набагато безпечніше», — зауважує Олександр Петрович.

Власне кажучи, і контролюючі організації, й рядові споживачі з числа тих, до чиїх осель дніпровська вода таки дісталася, на неї також не нарікають — претензій жодних. То, можливо, просто дорогувато тягнути воду за сотні кілометрів? Кожен товар, звісно, має свою ціну. Але в цьому випадку він нібито цілком конкурентоспроможний, запевняють меліоратори.

— Доставка питної води з Каховського магістрального каналу для мешканців Іванівського району коштує майже десять гривень за кубометр. Щоправда, готується її подорожчання до 15,23 гривні внаслідок зростання виробничих витрат. Дорого? Можливо. Але ж по селах, які мають можливість підключитися до водоводу хоч зараз, погана вода з артезіанських свердловин коштує від 17,8 до 19 гривень за кубометр. Виходить, від кращого за якістю і дешевшого продукту відмовляються на користь свого, але гіршого й дорожчого, — порівнює начальник Іванівського міжрайонного управління водного господарства Валерій Щербань.

Насправді, проблема не в ціні та якості, а просто в тому, що простенька економічна формула «товар-гроші» в умовах херсонської глибинки «гальмує» через бідність і стару звичку розраховуватися за комунальні послуги в останню чергу. Так економлять на власному здоров’ї. Це, до речі, підтверджує і очільник Іванівської райдержадміністрації Юрій Іваниця. «Я спілкувався з мешканцями тих сіл, які не поспішають підключатися до групового водоводу. Всюди ситуація однакова: тамтешні комунальні підприємства накопичили великі борги. Послугою з водопостачання, умовно кажучи, користується сто родин, а розраховується за неї від сили тридцять. Але це в селі можуть не докладати зусиль з повернення боргів через лояльність деяких лідерів громад чи комунальників до своїх односельців напередодні виборів до органів місцевого самоврядування. А у випадку з постачанням дніпровської води так не вийде: якщо не платити, будуть тільки судові позови, а не вода», — каже Юрій Олександрович.

Магістраль будують далі

Тим часом на Херсонщині триває будівництво вже третьої черги водоводу — до райцентру Нижні Сірогози й села Верхні Сірогози. Вже поклали 23 кілометри труб, закопавши їх на глибину 1,8 метрів, будують нові резервуари чистої води, насосну станцію, трансформаторну підстанцію. Це мільйони і мільйони державних грошей. Очікують, що до кінця нинішнього року дніпровська вода прийде і до Нижньосірогозького району. Та чи не буде і там, як у сусідів: від кращого й дешевшого товару відмовляться на користь гіршого й дорожчого, аби лишень можна було за нього не платити?

Факт

За даними Головного управління Держпродспоживслужби Херсонщини, зараз лише в 130 населених пунктах області, або в кожному п’ятому, питна вода відповідає гігієнічним вимогам. В інших вона перенасичена хлоридами, сульфатами, нітратами, залізом. Це пов’язане із високою мінералізацією водоносних горизонтів. В Іванівському районі 75-89 відсотків проб води виявилися «нестандартними». У селах сусіднього Нижньосірогозького району цей показник ще гірший — 90-97 відсотків.

Херсонська область.

Фото автора.