Меморіальна дошка на честь фундатора музею.
Старший науковий співробітник закладу Тетяна Фесенко показує бубон, куплений Опанасом Сластьоном 1876 року на ярмарку в Лохвиці.
Миргородська міська рада присвоїла тутешньому краєзнавчому музею ім’я його фундатора Опанаса Сластьона. Зроблено це за клопотанням самих музейників, яких підтримали небайдужі земляки. І приурочено до сторіччя згаданої скарбниці минувшини, що стала однією з візитівок курортного міста — давньої «столиці» чи не найвідомішого козацького полку. Тож «батько» музею — знаний художник, етнограф, архітектор, педагог, подвижник української справи — повернувся до свого дітища рівно через століття.
Офіційно точкою відліку для музею стало його відкриття 1920 року за рішенням Миргородського повітового комітету. Хоча прискіпливі дослідники вважають, що вже тоді йшлося фактично про відновлення експозиції, створеної ще 1917 року й розграбованої через два роки денікінцями... Важко й уявити, як можна було у вогні революційних буревіїв не зруйнувати, а, навпаки, виплекати храм історико-краєзнавчих скарбів. Надто за умов, коли довкола палахкотіло зовсім не умовне — справжнє полум’я. Очевидці пригадували: навіть у знаменитій Миргородській художньо-промисловій школі, де з 1900-го по 1928 рік викладав Опанас Сластьон, після жовтневого перевороту 1917 року грубки нерідко розпалювали... стародруками з розташованого неподалік маєтку Муравйових-Апостолів. А ті гнізда дворян, представників давніх козацько-старшинських родів, які оминав червоний півень, по-варварськи нищилися й розграбовувалися місцевими та заїжджими «гегемонами».
Зупинити цю руйнівну вакханалію Опанас Сластьон, звісно, не міг. Але як художник із академічною освітою, мистецтвознавець, архітектор, невтомний дослідник і шанувальник народної творчості, добре розумів, що ми втрачаємо... Тож робив усе, щоб таких втрат було менше. Він — уродженець Бердянська. Миргород став йому майже рідним. Музейну скарбницю міста Сластьон наповнював тим, що рятував сам від нищення. Зокрема, коли 1918 року очолив комісію зі збирання культурних і мистецьких цінностей при відділі народної освіти.
Він особисто переконував не лише тодішніх можновладців, а й миргородських дворян чи їхніх спадкоємців, представників інтелігенції, поціновувачів старовини в необхідності створення такого музею. Тож передані ними речі ставали справжніми раритетами одного з найстаріших музейних закладів Полтавщини. На жаль, багато чого проковтнуло полум’я Другої світової війни. Тоді згоріло й саме приміщення музею. Його діяльність відновили вже 1947 року продовжувачі справи Опанаса Сластьона (помер 1933 року). У нинішній просторій двоповерховій будівлі музей діє з 1966 року. Попри згадані втрати, тут зберігаються чимало історичних реліквій, шедеврів декоративно-ужиткового мистецтва, матеріальних скарбів, документальних свідчень розвитку питомо українського краю і нашої держави від давнини до сьогодення. Особливо виразно представлені раритети козацької доби, зразки кераміки та народних промислів, якими Миргородщина славилася завжди.
Чого варті хоча б дивом уцілілі жупан і пояс уродженця сусідніх Великих Сорочинців, багаторічного провідника Миргородського козацького полку, а згодом гетьмана Лівобережної України Данила Апостола! Або загартована в боях «іменна» шабля з відповідними написами ще одного представника цього роду Олексія Апостола та пошарпаний вітрами історії справжній (!) козацький човен. Його знайшли в річці неподалік Миргорода.
Є тут і особисті речі «батька» музею Опанаса Сластьона та ті, що він збирав спочатку для своєї колекції. Зберігся навіть його портфель, про вміст якого захоплююче розповідають нинішні господарі закладу. До речі, деякі з тих раритетів можна було побачити зовсім недавно, під час одноденної виставки, влаштованої працівниками музею з нагоди його сторіччя. Щоб не порушувати карантинних обмежень, розмістили її просто неба, на східцях музейної будівлі.
Услід заповітам фундатора закладу нинішні музейники продовжують дослідження минувшини рідного краю, нерідко повертають із забуття імена знакових дійових осіб нашої справжньої історії. Тільки останніми роками вони підготували до публікації і видали понад десяток книг. Тож посіяні невтомним орачем української ниви Опанасом Сластьоном зерна дають добрі сходи.
Полтавська область.
Фото автора.
