Мова не тільки про те, що вірус зруйнував здоров’я сотень тисяч людей. Зміни, які він викликав у стосунках, фінансовому забезпеченні та економічному майбутньому, подекуди виявились набагато трагічнішими, ніж сама хвороба. І торкнулось це не тільки дорослих, а й дітей.

І бідність, і шахрайство

Задуматись над цим змусила трагедія, що сталась в одному із сіл Чемеровецького району на Хмельниччині. Прийшла вона в сім’ю, де мама виховувала тринадцятилітню донечку. Після того, як кілька років тому з життя трагічно пішов батько, невеличкій родині жилось непросто. Здавалось, фінансові труднощі надовго оселились у їхньому домі. Ще більших проблем додала епідемія. Коли під час карантину почали закриватись підприємства, мама опинилась без роботи. Як прожити, коли немає ніяких запасів?

Це запитання дедалі частіше ставила собі жінка. І дівчинка розуміла, що тій приходиться дуже важко, а тому й сама весь час думала, чим би допомогти.

У селі знайти роботу, за яку могли б заплатити, було неможливо. Тож дитина вдалась до пошуків можливих пропозицій через Інтернет. І дуже зраділа, коли побачила оголошення, що пропонувало швидкі та великі заробітки.

Серце забилось від хвилювання: вона сама зможе заробити і допомогти мамі! Ось це так удача. Щоправда, була одна проблема. «Роботодавці» висунули одну умову: для початку успішного бізнесу потрібно було внести на їхній банківський рахунок певну суму.

Де взяти гроші? В домі їх не було, і залишався лише один варіант — мамина банківська картка. Тож дитина вирішила, що, знаючи код, вона зможе взяти кредит, а потім, заробивши, поверне гроші ще й матиме великий прибуток.

Так три тисячі кредитних гривень опинились у руках шахраїв. Не варто й пояснювати, що, отримавши їх, вони одразу ж зникли і припинили відповідати на дзвінки. Зате вже за місяць до мами зателефонували банківські працівники і попросили повернути кредит.

Таємниця розкрилась. Мама такою звісткою була просто шокована: як вона віддаватиме борг? А коли дізналась, що гроші взяла донька, нерви не витримали, спалахнула.

Те, що переживала дитина в цей момент, неважко уявити. З одного боку, розуміла, що її надурили, що вона віддала шахраям гроші, яких і так не було. Ще й мама, заради якої вона так старалась, насварила її. Відчай і образа були такими сильними, що дитина вибігла з хати, кинулась до річки і скочила зі схилу у воду...

Врятувати дитину не вдалось. І кого звинувачувати тепер у цій трагедії? Шахраїв, які підштовхнули до цього? Навряд чи їх вдасться знайти. Бідність, скруту, безвихідь, у яких опинилась родина? На жаль, за це не відповідає ніхто. Хоча безгрошів’я, безробіття і безнадію нині переживає чимало родин. Не тільки на дорослих, а й на дітей лягають усі ці проблеми, хоча зовні це буває непомітно. То кому скаржитись, на кого сподіватись дітям, чиї батьки й самі не знають, як вийти з глухого кута?..

Повернули до агресорів?

Але ще гірше тим, чиї батьки ніколи і не прагнули змін на краще. Під час карантину з різних інтернатних закладів до родин було повернуто 977 дітей. Лише частина з них — це діти зі спеціалізованих шкіл, тобто ті, які мають проблеми зі здоров’ям і через це змушені були жити та навчатись окремо від своїх родин. А от 368 дітей повернулись у родини, життя в яких для них було нестерпним. Саме через це їх і забрали!

І ці ризики нікуди не зникли. Вже після перших перевірок, які проводили працівники служби у справах дітей, з’ясувалось, що десятеро дітей, які повернулись з інтернату додому, потрібно знову терміново забирати з родин.

Трьох дітей довелось забрати з родини в Ізяславському районі. Там майже одночасно з дітьми додому повернувся із заробітків і батько. І буквально в перші ж дні він так побив одного з хлопчиків, що той опинився в лікарні.

Рідні батьки виявились для дітей страшнішими за ризики захворіти на коронавірус. Тож соціальні працівники вирішили за краще забрати їх із небезпечної родини і передати до центру соціально-психологічної реабілітації.

Далеко не у всіх сім’ях ситуація виявилась такою критичною. Для когось вимушене повернення додому стало шансом знайти спільну мову з батьками. Але це швидше винятки, ніж правило.

Нестерпне життя в нестерпних умовах — це те, що повернув вірус сотням дітей. Їм, як нікому, потрібні допомога, підтримка, а подекуди й просто добре слово. Не забуваймо про це.

Хмельницький.