Павло Каленич — ініціатор створення роботизованої ферми у селі Каташин.

Механічних доярів закупили у Швеції. Роботи — останнього покоління штучного інтелекту для тваринницької галузі. Так стверджують у компанії з виробництва розумних машин.

Не менше здивування викликає на фермі... готель. Забігаючи наперед, скажу, що тут організували молочний туризм. «Треба ж гостям десь відпочити», — пояснюють у господарстві.

Не шкодують грошей, аби не було пальмової олії

Чимало грошей витратили у господарстві на розвиток тваринництва. На місці старих розвалених приміщень збудували два нові комплекси для корівок, молокопереробний завод і уже згаданий готель. Усе це зроблено протягом п’яти років. Не знаю, чи є десь ще готель на фермі. У двоповерховій будівлі — 15 номерів різного класу, зокрема, і класу люкс. Територія, де розташовані ці приміщення, вимощена тротуарною плиткою. Підростає молодий сад. Повсюди квіти, зелені кущі, доглянуті газони. Все це більше нагадує комплекс для відпочинку, але аж ніяк не ферму. Для чого такі витрати, якщо тваринництво збиткове?

— Люди не можуть жити без молока. Так було, є і буде. Треба не пальмову олію завозити, а дати якісну натуральну молочну продукцію, — так відповів на запитання Павло Каленич, співзасновник агрофірми у селі Каташин, депутат Вінницької обласної ради.

За його словами, все робилося заради однієї мети — щоб люди пили молоко і споживали натуральну «молочку».

— Для здоров’я людей не шкода грошей, — каже Павло Каленич. — Заробили їх на орендованих паях і повернули у вигляді того, що корисно для малого і старого.

Неякісну сировину зливають у каналізацію

Досвідчений господарник декілька разів наголошує, що дають людям тільки якісну продукцію. Сказане підтверджує прикладом. Видоєне від кожної корівки молоко програма перевіряє на відповідність заданим параметрам якості.

— Якщо хоча б один з них не відповідає нормам, таке молоко робот автоматично виливає в каналізацію, — наголошує Павло Каленич. — Ніхто не може втрутитися в цей процес. Тому на охолодження надходить уже перевірена продукція. Після охолодження її подають на переробку на молокозавод.

До речі, так само робот вчиняє з першими цівками молока на початку доїння. Зціджує в окремий стакан і виливає. Чому? Бо перші краплі мають багато бактерій.

Згадкою про минуле занепалого господарства залишилося напіврозвалене приміщення однієї з ферм. Співрозмовник каже, що на її місці також буде обнова для корівок. Планують надалі розширювати поголів’я.

Павла Каленича знають більше як керівника агрофірми «Ольгопіль». Це одне з найкращих господарств на Вінниччині. Воно розташовано в селі з однойменною назвою цього самого Чечельницького району.

«Гінці» з Каташина звернулися з проханням, щоб АФ «Ольгопіль» узяла «на буксир» їхнє занепале господарство. У Каташині Каленич починав свою трудову діяльність після закінчення Уманського сільськогосподарського інституту. Було це давно, але в селі його пам’ятають. Погодився. Зробив це разом зі своїм давнім партнером — Михайлом Федчишеним. Обидва стали співзасновниками новоствореного підприємства у селі Каташин. Назвали його «Україна-О».

Механічна рука миє, масажує, дезінфікує

На роботизованій фермі 144 дійні корови. Нині їх привчають до «рук» механічного дояра. Процес відбувається у невеликому доїльному приміщенні. Це металева клітка, що має вхід і вихід. Там встановлена приманка — годівниця з кормами.

Не знаю, яка на дотик «рука» у робота. Зовні механізм справді нагадує долоню. Нею виконує масаж вимені. Спершу струменями води під тиском обмивають дійки.

Спостерігаємо, як одна з корівок попрямувала до клітки. Робот розпізнає її за «чіпом» у вусі. Зайшла не повністю. «Дояр» підігнав її механічним бучком. Кілька разів торкнувся спини — і корівка пішла далі. Тим часом за нею автоматично закрилася хвіртка.

«Рука» дояра наблизилася до вимені. На дійку «одягнув» один з механізмів. Молоко видоюють окремо з кожної з чотирьох дійок.

Усе це видно через скло з робочого місця оператора.

На екрані комп’ютера з’являється частинка кола. Вона символізує процес доїння. Постійно збільшується і, врешті, замикається. Доїння закінчено. Звертаємо увагу на цифру — кількість видоєного молока.

Корівка, за якою спостерігали, загалом дала 10,4 літра молока. Оператор звернув увагу на ще одну цифру на екрані. Програма показала її перед початком доїння. Уже тоді визначили, скільки молока у вимені. Прогноз був 10,9 літра. Отримали на півлітра менше.

— З якоїсь причини корівка не все молоко віддала, — каже оператор. — Мабуть, стрес позначився.

За його словами, програма визначає не тільки кількість, а й основні параметри молока. Після доїння продукція надходить по молокопроводу в охолоджувач. Звідти — на завод.

Ще одна важлива деталь. Процес доїння завершується дезінфекцією дійок. На них залишаються краплини молока, які є середовищем для розмноження бактерій. Щоб уникнути цього, дояр дезінфікує.

У приміщенні ферми постійно працює автоматичний очищувач гною. Тут багато світла, воно потрапляє через прозорий дах. Коли немає сонця, автоматично вмикаються світильники. Світло потрібне круторогим. На зиму вікна зачинять ролетами. Корівок утримують безприв’язно.

На фермі лунає спокійна музика. Чути класичні твори. Мелодія позитивно позначається на тваринах. Кажуть, це вже давно довели вчені, які досліджують фізіологію корівок. Репертуар підібрано за рекомендацією фахівців.

Контролювати процес можна з телефона

— Здійснювати контроль за тим, як відбувається доїння, можна з мобілки, — розповідає Михайло Федчишен. — Скільки молока отримали, якої воно якості — все це видає програма, яку скачали на свої телефони.

На роботизованій фермі за день надоюють понад чотири тонни молока — від однієї корови в середньому по 30 літрів. Коли порівнюють з результатами доїння на іншій фермі, там показник на 1,5—2 літри нижчий. Хоча доїння теж механічне, обладнання тієї само шведської компанії. Роботи працюють краще.

— Більше молока кращої якості — це те, чого досягли завдяки тому, що взяли на роботу роботів, — зазначає Михайло Федчишен. — Як бути з доярками, які могли б працювати на фермі? По-перше, нині мало хто хоче йти на ферму. Молоді точно не виявляють бажання. Це важка робота. По-друге, ми створили місця на заводі, у готелі. Туди молодь проситься. Екскурсоводів підготуємо.

Туризм запроваджуємо, аби охочі спробували натуральну «молочку» безпосередньо на заводі.

Уже приїжджають. Екскурсію починають з ферми, де працюють роботи. Далі ведуть на завод. За тим, як роблять «молочку», спостерігають з оглядової кімнати через скло. Вона на другому поверсі, виробничий цех внизу. В оглядовій кімнаті — дегустаційна зала. Смакують натуральною продукцією і дивляться, як її роблять.

— Це не те, коли молоковоз їздить селами попід хати і збирає видоєне в хлівах молоко, — каже Павло Каленич. — Тут жодного контакту молока із зовнішнім середовищем. А це одна з головних вимог до якості молока. Туристам пропонують майже всі види продукції — молоко, в тому числі пряжене і до кави, кефір, ряжанку, йогурти, серед яких відомий грецький, м’який сир, сметану. На одній лінії продукцію фасують у стаканчики. На іншій — у пляшки. Як пояснив співрозмовник, процес бродіння кисломолочної продукції відбувається безпосередньо у пляшках. Це теж сучасна технологія. Масло роблять справжнє, з жирністю 82,5%. Збивають його автомати за принципом, схожим на той, як колись це робили наші бабусі — шляхом збовтування вершків.

— В економічно розвинених державах виробникам доплачують за якісну продукцію, — зазначає Павло Каленич. — Сам бачив під час піврічного стажування в Німеччині. У нас цього не хочуть розуміти. Але ж від цього залежить, яким буде здоров’я нації.

Вінницька область.

Фото автора.

ФАКТ

В Україні роботизовані ферми є у господарствах Київської, Житомирської, Донецької, а тепер і Вінницької областей.

ДОВІДКОВО

80% виробленої у Каташині продукції реалізують у Вінницькій області. Її закуповують у деяких дитячих садках і школах. Решту продають за межами краю, зокрема, у столиці.