Північноатлантична рада визнала Україну членом Програми розширених можливостей НАТО. Того ж дня український уряд затвердив Програму діяльності Кабінету Міністрів України, у якій підтвердив незмінний курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію України. Участь у цій програмі, як і подальша допомога наших іноземних партнерів, є критично важливою для захисту України від зовнішньої агресії. Які нові можливості відкриваються перед нашою країною після такого рішення Альянсу, кореспондент АрміяІnform запитав у Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-полковника Руслана Хомчака.

— Нещодавно НАТО надало Україні статус члена Програми розширених можливостей. На ваш погляд, чому це рішення керівництва Альянсу ухвалено саме тепер і в яких питаннях можна розраховувати на пожвавлення чи навіть прорив у співпраці з цією організацією вже найближчим часом?

— Рішення щодо надання нашій державі статусу партнера з розширеними можливостями ухвалено Альянсом точно не спонтанно і не як своєрідний аванс для України. Це рішення свідчить про визнання країнами НАТО значного прогресу нашої держави в реформуванні, зокрема, сектору безпеки та оборони. Це свідчення того, що політичне й військове керівництво Організації Північноатлантичного договору розглядає нашу державу як стратегічного і прогнозованого партнера, який має на меті стати повноправним членом найпотужнішої у світі системи колективної безпеки. Це — результат тривалої та копіткої праці наших військових і дипломатів.

Тепер щодо нових можливостей України. Цей статус відкриває значно ширші можливості для нашого війська, зокрема, в секторальній взаємосумісності з НАТО, доступі практично до всіх навчань Альянсу, обміні розвідданими, посиленні співпраці з підтримання безпеки у Чорному морі тощо. Збройні Сили України прагнуть максимально ефективно використати можливості, які надає програма. Так, є зацікавленість у залученні до механізму кризових консультацій на їх ранніх стадіях. Певний досвід ми здобули, беручи участь у підготовці Оцінки безпекової ситуації в Чорноморському регіоні торік і готові продовжити цю взаємовигідну практику.

Також ми зацікавлені в інтенсивнішому залученні підрозділів Збройних Сил України до заходів індивідуальної і колективної підготовки, що організують та проводять у НАТО, зокрема, до навчань за тематикою статті 5 Вашингтонського договору. З-поміж усього, і за сценаріями колективної оборони та кризового реагування.

Крім того, розглядаємо можливість обіймання посад у штабах Альянсу, які будуть пов’язані з виконанням завдань більш функціонального спрямування, а не лише з тематикою військового співробітництва.

Впевнений: надання Україні статусу члена Програми розширених можливостей буде обопільно вигідним і Альянсу, і українцям.

— На ваш погляд, яка зацікавленість країн-членів Альянсу в тіснішій співпраці з Україною?

— Треба визнати всім, що незалежна, демократична, суверенна і сильна Україна — ключ до європейської безпеки. Крім того, офіцери НАТО вже багато запозичили з бойового досвіду наших воїнів.

«Масштабне реформування — це наше домашнє завдання. Ніхто цю роботу за нас не виконуватиме»

— Які головні підсумки співпраці з країнами-членами Альянсу за роки російсько-української війни?

— Вкотре хочу наголосити ось на чому: масштабне реформування війська — це наше домашнє завдання. Ніхто нашу роботу за нас не виконуватиме.

Водночас констатую той факт, що значний внесок у розвиток і зміцнення нашого війська зробили та продовжують робити партнери з армій країн-членів Альянсу. Йдеться про їхню всебічну консультативно-дорадчу допомогу і масштабну багаторічну практичну підтримку. У нинішніх умовах відбиття зовнішньої агресії допомога наших іноземних партнерів є критично важливою.

Один із аспектів цієї допомоги — це можливість для українських військовослужбовців удосконалювати знання і навички, що дає змогу успішно виконувати завдання у складі багатонаціональних військових формувань. Адже це і є одна з важливих цілей оборонної реформи в Україні.

Нагадаю: для підвищення оперативних і бойових спроможностей наших підрозділів з 2015 року в Україні діють тренувальні місії провідних країн. Нині їх розгорнуто чотири — американська, британська, канадська й литовська. Інструктори від ще п’яти країн здійснюють підготовку особового складу українського війська.

Зокрема, за участю інструкторів із США підготовлено 13 батальйонів і три бригади. У період 2015—2019 років за участю британських інструкторів (операція «Орбітал». — Авт.) підготовлено 17 500 військовослужбовців Збройних Сил України та ще понад 17 000 наших військових підготовлено за участю канадських інструкторів (операція «Юніфаєр». — Авт.). Литовська ж тренувальна місія допомагає готувати особовий склад Сил спеціальних операцій та механізованих, десантно-штурмових підрозділів, а також снайперів. Інше важливе завдання цієї місії — виховання лідерів із старшинсько-сержантського складу.

— А щодо матеріально-технічної допомоги Україні...

— Нині Україна є найбільшим реципієнтом (отримувачем. — Авт.) допомоги НАТО, яку надають державам-партнерам у рамках трастових фондів Альянсу.

Маю на увазі виділення коштів до бюджету фондів, які в подальшому використовують для закупівлі обладнання для нагальних потреб української армії, утилізації боєприпасів, фахової підготовки персоналу, реабілітації поранених військовослужбовців, у наданні союзниками масштабної консультативно-дорадчої допомоги для напрацювання концептуальних засад розвитку Збройних Сил України. Тому я ще раз висловлюю щиру вдячність усім країнам-союзницям, які активно нам допомагають.

До прикладу, за період 2014—2020 років ми отримали допомоги лише від американських колег на суму понад 490 млн доларів США. Перелік наданого обладнання достатньо широкий: від сучасних засобів зв’язку та броньованих автомобілів до систем контрснайперської боротьби і радіолокаційних станцій.

Цього ж року перелік обладнання в рамках допомоги від США містить понад 30 найменувань. Усе це значно підвищує наші спроможності зі стримування російського агресора. Крім того, нещодавно доправлено нову партію закуплених Міноборони України сучасних протитанкових комплексів та ракет до них.

«За 6 років ми навчилися добре оборонятися. А маємо бути навченими проводити і наступальні операції...»

— Ви згадали про американські протитанкові комплекси, і в мене одразу запитання щодо готовності їх застосування, як і щодо «Байрактарів».

— Нині на базі однієї з бригад, яка завершує підготовку на полігоні до виконання завдань у складі ООС, активно відпрацьовується тактика застосування «Джавелінів». Напрацьовуються навички роботи обслуги цих ПТРК. Я особисто хочу переконатися в тому, що наші воїни можуть ефективно застосовувати ці протитанкові комплекси. Сьогодні у нас в наявності вже значно більша кількість американських ПТРК. До речі, як і кількість підготовлених обслуг. Скільки їх? Таємниця. Скажу лише, що в подальшому кожну з бригад, яка заходитиме в район ООС, підсилюватимуть «Джавелінами». Крім того, під час підготовки цієї бригади до чергової ротації відпрацюємо застосування безпілотників «Байрактар» з бойовим ураженням цілі.

— А які ще зміни відбулися в програмі підготовки бригад перед направленням у район ООС?

— Нині ми значно більше уваги і часу приділяємо підготовці військ до наступальних дій в урбанізованій місцевості. За 6 років ми навчилися добре оборонятися. А військо має бути навченим і наступати вдень і вночі, за будь-яких погодних умов. Таке завдання я поставив ще рік тому. Адже армія має бути всебічно підготовленою до різного розвитку подій...

— Це означає, що визволення окупованої частини Донбасу, на ваш погляд, можливе не лише дипломатичним шляхом?

— Я відповідаю за боєздатність війська, за його розвиток, за його готовність адекватно реагувати на виклики сьогодення. Ваше запитання — це запитання до керівництва держави, політиків... Від себе скажу: нині докладаються величезні зусилля з боку Президента, українського дипломатичного корпусу, наших переговорників задля пошуку таких аргументів, створення такої конфігурації ситуації, щоб Російська Федерація забралася з Донбасу. Продовжує тиснути на Кремль і прогресивний світ. І ця підтримка наших закордонних партнерів надважлива. При цьому варто пам’ятати, що сильне військо — це завжди серйозний аргумент під час переговорів...

Але мушу сказати, що для перемоги замало лише гучних заяв про готовність іти вперед! Наслідки популізму ми вже не раз пожинали. Безвідповідальні заяви часто лише шкодять і війську, і суспільству. До будь-яких завдань військо треба готувати. Професійно, по-сучасному, до сьомого поту... Для цього потрібен час, ресурси. Нині військо реально продовжує свій розвиток, технічно зміцнюється, навчається за сучасними програмами та набутим передовим досвідом. Ми не зупиняємося. Триває підготовка наших підрозділів за стандартами НАТО, Збройні Сили набувають сумісності з підрозділами країн-партнерів. Але я, як Головнокомандувач ЗСУ, об’єктивно оцінюючи результати цієї роботи, хотів би більшого прогресу. Як і в реформуванні війська в цілому. Нам потрібен швидший темп реформ.

«Зміна вивіски — це не реформа»

— А якими темпами відбувається побудова в нашому війську нової системи логістики?

— У результаті реформування системи логістичного забезпечення має бути створено єдиний орган військового управління, а головне — ефективний, який забезпечуватиме війська всіма видами озброєння, військової техніки та матеріально-технічними засобами. Нині реформу системи логістики війська я оцінюю як таку, що перебуває лише на початковому етапі. Кардинальних, системних змін, на жаль, поки що немає. Фактично, крім зміни вивіски і певних структурних переформатувань, інших результатів не бачу. Замало змінити назви структурних підрозділів, важливо запровадити нові принципи організації постачання майна у війська. Треба визначитися з типовою моделлю такого центру, їх кількістю, місцем розташування. Головна вимога до нової системи логістики — ефективність. Мінімум паперової роботи, натомість електронний облік. Усе має бути продумано до дрібниць. Мінімум документальної роботи для командирів на оформлення заявки на необхідне майно, мінімальне плече підвезення, максимально завантажена машина. А не так, як інколи сьогодні, за двома чи чотирма шинами машину направляють за кількасот кілометрів. Приклади організації ефективної системи логістики є і в арміях наших партнерів, є і в Україні в багатьох відомих компаніях. Я поставив завдання значно пришвидшити роботу зі створення сучасної системи логістики.

«Головне — не зупинятися на досягнутому»

— Перше запитання, яке вам озвучили іноземні партнери одразу після призначення на посаду начальника Генерального штабу ЗСУ, було: «Чи не збираєтеся звертати з обраного шляху?» А які сьогодні запитання домінують під час зустрічей з іноземними партнерами? Як вони оцінюють розвиток нашого війська, що радять?

— Вони розуміють, що перед нами нині надскладні завдання — відбивати збройну агресію східного сусіда, протидіяти пандемії COVID-19, а також будувати сучасну армію, нарощувати її бойові, оперативні та спеціальні спроможності, оновлювати та змінювати не лише військову форму, систему підготовки військ, військову техніку та озброєння, а й ментальність особового складу.

Ми постійно спілкуємося з представниками з НАТО про роботу, проведену з реформування Збройних Сил України, досягнуті результати й проблемні питання у форматі зустрічей з військовими аташе і під час міжнародних заходів.

Зі свого боку фахівці зі штаб-квартири Альянсу щорічно проводять оцінку виконання завдань у рамках Річної національної програми під егідою Комісії Україна — НАТО. Зокрема, з оборонних та військових питань. А також готують Оцінку участі України в Процесі планування та оцінки сил (виконання пакета Цілей партнерства). Суто військові питання обговорюють у рамках штабних переговорів з оцінки реалізації завдань Робочого плану Військового комітету Україна — НАТО.

Що стосується порад від армій країн-членів Альянсу, то серед головних з них — не зупинятися на досягнутому, не сповільняти темпів реформ...

«Незабаром вітчизняні ВМС підсилять американські катери Mark VI»

— Нещодавно Генсек НАТО, зокрема, заявив, що «загрози нашій безпеці не зникли, доки ми зосереджені на пандемії. Якраз навпаки. Виклики, з якими ми стикаємося впродовж нинішнього десятиліття, є більшими, ніж хтось із нас може вирішити самостійно». Об’єктивно Україні навряд чи вдасться самостійно впоратися з нинішніми загрозами, основна з яких — агресивна Росія. На ваш погляд, на яку підтримку можна розраховувати від партнерів з НАТО в питанні зміцнення безпеки, зокрема, у Чорному морі й на півдні України, на кордоні з окупованим Кримом?

— Що стосується зміцнення безпеки в Чорному морі, безумовним є те, що безпека Чорноморського регіону має стратегічне значення для НАТО. Саме тому союзники торік ухвалили Чорноморський пакет, який насамперед містить посилення військово-морської присутності Альянсу в Чорному морі за рахунок постійних військово-морських груп НАТО і військово-морських активів окремих союзників.

Хотів би нагадати, що головною темою візиту в Україну Північноатлантичної ради НАТО, який відбувся торік наприкінці жовтня, стало саме питання чорноморської безпеки.

Цього ж року Альянс схвалив додатковий пакет допомоги для України та Грузії. Йдеться про розширення взаємної ситуаційної обізнаності в регіоні, а також збільшення кількості спільних навчань і маневрів.

Сподіваюся, НАТО залучить Україну до процесу розвитку й розробки стратегії Чорноморського басейну. Особливо з огляду на те, що Україні надано статус члена Програми розширених можливостей.

У контексті порушеного питання варто нагадати, що найбільшу допомогу на південному напрямку нам і надалі надають Сполучені Штати. Так, днями ми дізналися, що Державний департамент США схвалив рішення щодо передачі Україні 16 патрульних катерів Mark VI та необхідного для них обладнання. Це черговий внесок наших американських колег у зміцнення військово-морського потенціалу нашої держави.

— Що, на ваш погляд, гальмує розвиток нашого війська?

— Я ще раз повторюю, ніхто за нас нашу роботу не виконуватиме. Багато років поспіль різні високопосадовці анонсували та декларували великі реформи у війську, але очікуваних системних і масштабних зрушень у більшості сфер життєдіяльності війська тривалий час ми не бачили. І проблема тут не лише в недостатньому фінансуванні потреб розвитку війська. У цьому контексті можу сказати і про ментальну неготовність до масштабних змін, навіть певний спротив реформам. І це було добре помітно, наприклад, під час реформи управлінської ланки війська, маю на увазі перехід на J-структуру, коли скорочувалися окремі структури, посади заради уникнення дублювання функцій. При цьому не всі сприймали це за потрібне, бо втрачали повноваження, «насиджені» посади.

«Скорочення війська не буде!»

— А як ви прокоментуєте критичну інформацію про нібито ухвалене рішення щодо скорочення війська на кілька десятків тисяч, зокрема, у ДШВ.

— Правда в тому, що дехто прагне постійно підживлювати інформаційне тло довкола Збройних Сил негативом. Інформація про нібито скорочення війська є маніпулятивною та неправдивою. Якщо говорити про некомплект війська відповідно до штатної чисельності, то він значний. А якщо згадати про чисельність війська, визначену Законом України «Про чисельність Збройних Сил України», то ми укомплектовані на сьогодні майже на 100 відсотків. Ось у чому правда! А майстри маніпуляцій використовують цю ситуацію на свою користь. До речі, нагадаю, що у депутатів є право законодавчої ініціативи, тож ті, хто нині вводить суспільство в оману, кричить про скорочення війська, можуть подати пропозицію щодо змін до відповідного закону України в частині збільшення його чисельності з 250 000, наприклад, до 300 000 осіб, та відповідно подбати про збільшення військового бюджету на утримання більш численного війська. Особисто буду вдячний.

А тим часом поясню, які проблеми створює збільшений свого часу штат і що необхідно робити. Значна розбіжність між штатною чисельністю війська (кількість посад на папері. — Авт.) та наявною чисельністю особового складу (визначена Законом України «Про чисельність Збройних Сил України», 250 000 осіб) не дає змогу досягти необхідної злагодженості підрозділів, якісно проводити заходи бойової підготовки, максимально ефективно використовувати фінансові ресурси. Хронічна неукомплектованість підрозділів значно знижує боєздатність військових частин, загалом негативно впливає на розвиток спроможностей Збройних Сил України. Тому ухвалено рішення поетапно привести штатну чисельність військ у відповідність до визначеної законодавством України чисельності. Крапка...

— Дякую.

Розмовляв Дмитро РОМАНЮК