З раннього дитинства Валентина полюбила готувати: експериментувала з салатами, вивчала перші та другі страви, пробувала щось спекти. Нині ж Валентина ЗЕМБІЦЬКА із села Велике Вербче Сарненського району накриває солодкі фуршетні столи (по-модному «кенді-бари») із власноруч приготованих смаколиків у штаті Огайо (США), де й проживає з родиною. А ще її запрошують проводити з дітками солодкі майстер-класи, а також виступити на радіо, де слухачі випитують секрети приготування солодощів.
— Я — самоучка, могла перелопатити купу літератури, псувала чимало продуктів, аж доки отримувала бажаний результат, — сміється Валентина. — Нині з цим набагато легше, в Інтернеті можна знайти будь-яку інформацію.
Валентина Василівна з чоловіком Іваном виїхали в Клівленд, штат Огайо, ще в 1997-му. Спочатку дуже сумували за домівкою, навіть повернулися в рідне село. Прожили рік-два, народився син Роман, з роботою скрута, тож знову вирішили їхати в Америку. І не жалкують. Навіть попри те, що вкорінюватися на новому місці важко, особливо не знаючи мови.
— Приїхали сюди з чоловіком, маючи лише по дві сумки, — пригадує жінка. — Нині ж у нас власний будинок, автівки, які тут можна придбати в кредит під розумні відсотки. Скучаю за рідними, звичайно, але бажання повернутися вже немає.
Випічкою на замовлення Валентина займається лише років зо три. Першими головними експертами солодких шедеврів були діти та чоловік. Випікала рідним смакоту, збивала різні креми, фантазувала над оформленням, вдосконалювалася. Гарно прикрашені страви й десерти виставляла в соцмережі. Оцінили смачні тортики і друзі. Солодка хвиля відгуків про домашні смаколики Валентини Зембіцької «пішла в люди». Почали запитувати, чи пече на замовлення. І закрутилося...
На той час Валентина трудилася... зварником. Так, трохи незвична робота для жінки, вона займалася зварюванням автозапчастин. Хіба ж українку можна злякати якоюсь роботою? Тим більше працювала недалеко від дому та з гнучким графіком. Але поступово кількість замовлень зростала, і поєднувати хобі з роботою ставало дедалі важче, тож Валентина розрахувалася і з головою поринула в кондитерську стихію.
— Дуже допомагає чоловік, — ділиться кулінарка. — Приміром, замовленням форм, барвників та купівлею продуктів займається він. Якщо не знає чогось, то показую пачку, що саме треба купити. А ще Іван смажить м’ясо на грилі, а я лише приправляю.
Іван працює на будівництві. Також підтримують маму й діти. 20-річний Роман навчається на айтішника. Наомі ще ходить у школу, одночасно відвідує коледж. Але у вільний час пробує щось готувати власноруч за маминими рецептами.
Їхня кухня більше схожа на справжню кондитерську. Через карантин у березні-квітні замовлень було трохи менше, але нині їхня кількість збільшується.
За 20 років життя у Штатах до рідної України родина приїздила лише двічі. Особливо полюбилася батьківщина мами й тата доньці Наомі. І хоча вона народилася в Америці, українською володіє гарно, бо вдома спілкується переважно рідною мовою батьків.
Фото із сімейного архіву.
