У рамках просвітницького проекту «Люди епохи» Український інститут національної пам’яті спільно з Bober Film Studio випустив відеоролик, присвячений 130-річчю командувача Дієвої Армії УНР у 1919 році, генерал-хорунжого Василя Тютюнника (на знімку). 

За свої 29 років уродженець полтавського села Єньки зробив успішну військову кар’єру — після закінчення Тифліського піхотного юнкерського училища та Офіцерської стрілецької школи служив на командних посадах у царській армії, у роки Першої світової війни був командиром батальйону, старшим ад’ютантом штабу корпусу, командував кінною розвідкою полку. Із березня 1918-го Василь Тютюнник в українській армії: старшина Генерального штабу, за Директорії Української Народної Республіки — начальник оперативного відділу, штабу Армії, із серпня 1919-го — командувач збройних сил у Київській наступальній операції.

Організатор українського війська був блискучим військовим стратегом. «Підполковник Василь Тютюнник — енергійний, гарячий, вмить охоплював найскладнішу військову ситуацію і блискавично переходив до рішення, часто парадоксального у своїй талановитості», — згадував його ад’ютант, поет, автор книги «Малоросійство», що побачила світ у 1959 році у Нью-Йорку, Євген Маланюк. Одним із таких, зазначають історики, було рішення запросити до української армії досвідчених генералів та офіцерів старої царської армії, що дало змогу в лютому 1919 року зупинити наступ червоних окупантів.

Наприкінці травня 1919 року, коли Армія УНР опинилася у скрутному становищі, втративши майже всю територію і ведучи бої проти більшовицьких дивізій та польських військ, саме Василь Тютюнник розробив план прориву в напрямку Проскурова. У результаті успішної Проскурівської операції українська армія визволила від більшовиків Проскурів (нині Хмельницький) і Кам’янець-Подільський, що на цілий рік став тимчасовою столицею України.

Під командуванням Василя Тютюнника було визволено Вінницю, Жмеринку, а згодом і Київ. Під час походу Об’єднаних українських армій на Київ—Одесу Василь Тютюнник командував Східною армійською групою, війська якої наступали на одеському й уманському напрямках.

Воєначальник увійшов в історію і як ідеолог 1-го Зимового походу. Вже важко хворіючи на тиф, він наполіг на продовженні боротьби партизанськими методами. Цей рейд тилами ворожих — червоної та білої — армій дав змогу вирватися з «трикутника смерті» й став легендою історії українських мілітарних перемог.

У презентованому ролику використано кадри з кінохроніки часів національно-визвольних змагань початку минулого століття, а також з фільму «Остання столиця», з реконструкції завершення 1-го Зимового походу, надані Центром історії Вінниці. Ролик можна переглянути на сайті Українського інституту національної пам’яті.

Фото з сайту УІНП.