По-перше, несприятливою була безсніжна зима та нестача вологи. Чимало «сюрпризів», починаючи з коронавірусу й завершуючи погодними ризиками, виникало навесні. Дещо врятували ситуацію травневі дощі.
Різними наразі є й показники врожайності ранніх зернових: у Білокуракинському районі збір становить 38,8 ц/га, у Марківському — 42,6 ц/га, у Новоайдарському — 43,3 ц/га, у Новопсковському — 35,8 ц/га, у Сватівському — 36,9 ц/га.
Згідно з оперативними даними, зернових і зернобобових на Луганщині зібрано з площі 254,4 тис. га, намолочено 947,7 тис. тонн, середня врожайність становить 37,6 ц/га. Врожайність пшениці вища від торішньої на 2,7 ц/га, ячменю — на 7,4 ц/га, гороху — на 1,5 ц/га. Втім, є серед районів області як свої лідери, так і, з огляду на різні об’єктивні причини, аутсайдери.
Справжніх друзів дозволив розпізнати... градобій
— Попередні підрахунки показували, що врожайність ранніх зернових культур мала сягнути не менш як 70 ц/га. Втім, на початку літа в області пройшов градобій, зачепивши 15 тисяч га посівів. Найбільше від негоди постраждали райони «сірої» зони й, зокрема, Новоайдарський, Станично-Луганський та Старобільський, — розповіла заступник директора Департаменту агропромислового розвитку ОДА Любов Безкоровайна (на знімку).
Посіви були так сильно пошкоджені негодою, що з проведенням пересіву навіть не встигала впоратися агротехніка підприємств.
Особливих втрат завдала стихія потужному підприємству «Агротон», якому довелося пересівати до тисячі гектарів. Немає лиха без добра: у випробуваннях виявилися згуртованість та взаємовиручка луганських аграріїв. Свою підтримку надало постраждалому від градобою господарству сусіднє підприємство «Агрохім», виділивши для пересіву високоякісне насіння соняшнику. Причому — на договірних умовах, із розрахунком уже після збирання врожаю.
Кремінський район демонструє аграрну міць
Більше пощастило з погодними умовами Кремінському району, де агропідприємства збирають найвищі на Луганщині врожаї. Лідирують у районі приватні підприємства «Владар» і «Каут».
Директор ПП «Владар» Олександр Вдовиченко розповів, що на ділянках господарства площею майже 2100 га врожайність зернових становить майже 49 ц/га.
Приватне підприємство «Каут», де господарює Валерій Каут, обробляє майже 4675 га. Рівень врожайності тут — 60 ц/га.
Кожен з фермерів невпинно розвиває виробничу базу, нарощує ємність заготівельних пунктів, закуповує сучасну й ефективну зернозбиральну техніку. Як «Владар», так і «Каут» для забезпечення найкращих результатів невпинно оновлюють модельний ряд комбайнів та впроваджують інші передові технології.
Раніше у Кремінському районі був агрокомбінат — один з найбільших в Україні. До його складу входили 43 підприємства. У 1990-х колишній гігант зазнав занепаду й був розділений між двома новими агропідприємствами. Одному з них відійшла частка, що спеціалізувалася на рослинництві й де був свій елеватор. Інше перейняло тваринництво. Нині обидва підприємства приємно вражають і порядком на своїй території, і нарощуванням обсягів сільгоспвиробництва.
Жнива — показник життєспроможності господарств
У 2019 році на Луганщині вал пшениці становив 978 тисяч тонн. Нинішнього сезону в області планують намолотити ще більше: 1 млн 200 тисяч тонн. Фахівці зазначають, що таких загальнообласних обсягів тут не знали за часів, коли територія Луганщини ще не була поділеною навпіл. Адже у довоєнні роки на всій території Луганської області не просто було зібрати й до мільйона тонн зерна. Врожайність по соняшнику на рівні 20,5 ц/га на той час вважалася нечуваною! Тепер це — реальність. Отже, всі шість років, що минули з руйнівного 2014-го, місцеві аграрії лише нарощують обсяги виробництва.
— На чому ґрунтується впевненість, що цьогорічні врожаї будуть ще вищими, ніж минулого року? Якими є складові спільного результату? —запитую заступника директора департаменту агропромислового розвитку ОДА Любов Безкоровайну.
— Головною складовою є незмінно високий професіоналізм луганських аграріїв. Друге — це впровадження сучасних технологій вирощування культур. Сприяє врожаям і внесення мінеральних добрив, яких на Луганщині у середньому припадає 130 кг на гектар. Для нашої області це багато, й порівняно з минулим роком, то десь кілограмів на 20 збільшилося застосування. Позитивно впливає на врожайність невпинне придбання сучасної техніки. Завдяки програмі держпідтримки торік дрібні підприємства, фермери закупили чимало вітчизняної техніки й обладнання. До всього ж, великі підприємства дедалі більше закуповують імпортних машин.
Промовистим є приклад господарств Кремінського району. Якщо раніше тут намолочували на застарілій вітчизняній техніці 130 тонн на добу, то цього року, завдяки застосуванню імпортних комбайнів, намолот збільшився до 440 тонн, тобто більш як утричі!
Позитивно вплинув на показники продуктивності й перехід роботи агропідприємств у правову, прозору площину. Сільгоспвиробники сьогодні знають: якщо вони не задекларують у єдиному загальнодержавному реєстрі своє збіжжя, то його просто не зможуть реалізувати. Працюючи «по білому» й показуючи врожайність, вони забезпечують і реальні показники, показують валовий продукт, звітують про свою виручку. І цей прибуток уже йде на розвиток територій, на позитивні зміни у громадах.
Тернистий шлях до рентабельності
Потужні підприємства Луганщини тепер дедалі менше покладаються, як це було раніше, на реалізацію продукції «з поля», й це також збільшує рентабельність. Зараз сільгоспвиробники мають змогу зберігати збіжжя в комірці й на елеваторах практично до пікової ціни.
Втім, частина господарств, що є невеликими, змушена й надалі реалізовувати збіжжя саме з поля, за порівняно низькою ціною.
Одна з проблем місцевого агропрому — відсутність у Луганській області належної логістики й, зокрема, залізничного сполучення. Тому й збувають виробники свою продукцію за нижчими від сусідніх Харківської та Донецької областей цінами.
Виправити незадовільну щодо логістики ситуацію можна створенням перевалочних пунктів. Їх в області збудовано три — у Сєвєродонецьку, Красноріченську і Сватовому. Тут формуються та відправляються, підтягуючись до залізничного сполучення, партії сільгосппродукції за більш вигідною ціною — так звані перевалки. І це створило умови саме щодо формування рентабельної закупівельної ціни.
— Чи вживаються додаткові заходи для ефективного зберігання збіжжя? — цікавлюся у Любові Безкоровайної.
— У більшості підприємств для цього є відповідні власні потужності, — відповідає заступник директора департаменту. — З поля продукцію везуть на токи, допрацьовують, очищають, і це зерно зберігається до того періоду, коли ціна стає більш прийнятною для виробника. Крім цього, є елеватори місткістю 870 тисяч тонн, але їх досі бракує на Луганщині. Наразі завершується будівництво сучасного елеватора поблизу Рубіжного. Введення його в експлуатацію дасть змогу збільшити загальну місткість елеваторів на 100 тисяч тонн збіжжя.
Втім, є й проблеми. Тривалий час в області успішно діяв «Новоайдарський елеватор». Його майновий комплекс у довоєнні роки орендувала ДАК «Хліб України», а останнім часом — група компаній «Агротон», забезпечуючи зайнятість більш як 100 працівників. Для прифронтової зони, де ситуація з робочими місцями є напруженою, це вкрай важливо. Цього року «Агротон» не виграв торгів на подальше укладання угоди, а переможець не здійснює виробничої діяльності на цьому елеваторі. Працівників елеватора звільнено. Електроенергія відключена, і підприємство ємністю 100 тисяч тонн порожніє. Отже, не по-господарськи вийшло з утриманням такого потужного резерву...
— Для нас це насправді втрата, оскільки раніше на цьому підприємстві зберігалося зерно аграрного фонду, — зазначає Любов Безкоровайна. — Саме «Новоайдарський елеватор» до 2014 року забезпечував найбільшу в усій Луганській області заготівлю й здавання зерна в аграрний фонд.
В умовах відносно невеликої кількості зернотрейдерів на Луганщині аграрний фонд істотно підтримував сільгоспвиробників, авансуючи їх під час весняно-польових робіт. «Форвард», тобто кошти наперед, що надавалися цим зернотрейдером під посівну кампанію, слугував «рятівним кругом» для багатьох аграріїв. Ну а зараз — маємо те, що маємо.
Ціна трудової копійки пізнається у праці
Нині на території Луганської області діє 1048 підприємств. Із них 875 — це фермерські, приватні господарства, яких наразі більшає.
Чимало непростих і часом болісних процесів довелося подолати, перш ніж на селі з’явився справжній власник: продуктивний, відповідальний, компетентний.
Відповідальність починається насамперед із зваженого підходу господарств до структури посівних площ. Перевага надається пшениці, соняшнику, кукурудзі. Меншою мірою господарства сіють горох, сою, гречку, квасолю, тобто нішеві культури. Втім, у будь-якому разі аграрій сьогодні добре знає ціну трудової копійки, з огляду на яку й вибудовує виробничий процес.
Раніше, коли на селі переважали колгоспи й радгоспи, а сектор приватної власності лише починав формуватися, на різних рівнях — від сіл до обласного центру точилася гостра полеміка: чи буде майбутній фермер, підприємець таким же відповідальним землекористувачем, як той же голова колгоспу або директор радгоспу? «Як, фермер? Він же дбає лише про свою кишеню й буде на всьому економити!» — наполягали скептики. Але час показав, що недовіра була марною, й справжній господар не схибить, не буде нехтувати правилами й чинними у державі нормативами будь у чому, починаючи з дотримання протипожежної безпеки.
— Днями перевіряли дотримання сільгосппідприємствами норм протипожежної безпеки, — зазначає Любов Безкоровайна. — Жодного намагання зекономити! Протипожежна безпека — на високому рівні. Повністю забезпечується чергування. Пролили по периметру водою. Отже, аграрії приватних господарств дослухаються до всіх рекомендацій.
Розвиток ініціативи господаря позитивно впливає також і на виробничі показники. Навесні цього року деякі фахівці застерігали від надто сміливих, на їх думку, прогнозів щодо врожайності. «Минулорічні високі врожаї навряд чи побачимо вдруге», — багато хто зазначав. Але реальність показує, що цьогорічні намолоти перевищать показники минулого року. І у цьому є велика заслуга господарств Луганщини та їх працьовитих робітників.
Чимало заперечень, незгоди зустріли спочатку й процес оптимізації колишніх районних управлінь агропромислового розвитку та передача питань, що входили до їх компетенції, на обласний рівень.
Відновлення комунікації з господарниками відбувалося за участю багатьох сторін, зацікавлених не лише у розвитку села, але й у виведенні його на рівень економічно розвинених європейських країн.
Зараз на Луганщині сформована детальна база сільгоспвиробників, що містить відомості про кожного з них, включаючи контактні дані. З початку цього року представники обласної влади напряму комунікують із усіма аграріями, поширюючи рекомендації, зокрема щодо роботи в умовах карантину, щодо діючих програм підтримки АПК та особливостей проведення сезонних робіт. Долучаються до такої комунікації й науковці, зернотрейдери, менеджери банків.
— Навесні всіх аграріїв бентежило питання карантину, — каже заступник директора департаменту агропромислового розвитку ОДА Любов Безкоровайна. — Під час зростання кількості випадків коронавірусу переживали, щоб карантин не позначився негативно на роботі сільгосппідприємств. На допомогу селянам поширювали методологію та роз’яснення. Велика сумісна робота проведена й під час збору перших зведень — це була дуже копітка праця. Адже по кожному підприємству треба було зібрати відомості щодо структури посівних площ.
— Також намагаємося долучити якомога більше підприємств до проектів з підтримки підприємництва, що діють у Луганській області, — наголосила Любов Безкоровайна. — І мені дуже приємно, що з 61 проекту, наданого підприємцями двох областей, 36 представили сільгоспвиробники. Із цієї кількості 21 учасник проекту отримав перемогу, і зараз ми працюємо над тим, щоб аграрії могли якомога повніше скористатися коштами підтримки, що надається, для розвитку своїх господарств.
Луганська область.
«По конях!»: власник приватного підприємства «Каут» Валерій Каут дає команду механізаторам розпочинати жнива.
Фото автора і прес-служби Луганської ОДА.
